Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
де він домовлявся про видання своїх поетичних творів. Потім ми йшли до помешкання Кандиб на Зелену Лішку і проводили час у товаристві його чудової дружини Віри Антонівни та їхніх друзів - Галини та Олега Лащенків, Ніни і Бориса Левитських, Катерини Біленької, професора Приходька та інших1”. Пам’ятними для Марії залишилися зустрічі в малій винарні, що у старому місті, яке поет неймовірно любив. „Це поряд з готелем „У медведиків”, - уточнює у спогадах М. Фабіанова - кав’ярнею „Уніон”, а також поблизу будинку „Біля трьох золотих левів”, в якому жив геніальний Моцарт”. Так непомітно захоплення і приязнь пере росли у взаємну закоханість, що водночас і тішила, й бентежила поета, виливаючись рядка ми присвятних віршів: Співи, співи... Скільки співу Скрізь: на небі, на землі... Ліс співає, вітер, річка, І дзвенить дзвінок у млі. І чому це? Що за свято? Глянув в серце і завмер... Хтось простяг мені обійми... Знаю, знаю вже тепер2. 30.04.1942. Марія пише, що настав час, коли вони зустрічалися майже щоденно. Винятком ставали лише змушені хворобою Олеся його від’їзди на лікування, тоді їхнє спілкування продовжувалася листами. Ось із Кардових Вар мистець пише: „...Ще тут чотири дні писатиму приятелям листи, а потім так часто не буду. Треба опрацювати дві казки і один драматичний уривок. Обов’язково це хочу зробити в Карлових Варах”. А ще частіше приводом перерв для зустрічей ставало просто дивовижне захоплення Олександра Олеся риболовлею. Він знав усі ставки, річки й озера навколо Праги і як тільки траплялася нагода тікав до води. Наймав там кімнатку чи зупинявся у знайомих і тоді звітувався перед Марією: „Ті шуся Млекоєдами, де тільки риба, поплавець на поверхні, легкий вітер в бездумній голові та іноді до вуха закує зозуля”. 1 Фабіанова Марія. Чар його великої душі // Україна. - К., 1992. - No 25. - С. 23. Далі цитуємо за цим виданням. 2 Олесь Олександр. Твори в двох томах. - К., 1990.-Т.1.-С. 553-554. До речі, саме із Млекоєдами і пов’язане те кумедне жартівливе наймення - Водяничок. Ста лося так, що поет став настійніше запрошувати на риболовлю і Марію: „На березі річки, після щасливого улову, ми смажили рибу і їли її з хлібом. Крім того, Олесь дуже любив з домашніх страв чеської кухні приготовані кольрабі з моравською ковбасою. На риболовлю часто їздили з Вишеград- ського вокзалу, що неподалік Некланової вулиці, через зручність залізничного сполучення. Я за Олесем виїздила зі Сміхова. Сам поет вирушав найчастіше або зі сміхівського вокзалу, або з головного. Добирався до Млекоєд чи Ледеча над Сазавою або інших регіонів середньої Чехії”. Поета п’янила природа Млекоєд, п’янила молодість Марії... Недарма ж в одному із листів вже після народження сина, Олесь жартівливо називав Олександра ще й Млекоєдовським: „Ра дію зустрічі з Вами і Млекоєдовським. Шкода, що він такий малий і не розуміє по-українськи” (лист від 9.08.1943). Тим часом, отой млекоєдов- ський настрій відізвався другим присвятним віршем, який не потребує коментарю: М.Ф. В она-як жайворонок в полі... Палають села і міста, Народ як знятий із хреста, А він співає гімни волі, І спів - як арфа золота3. 21.11.1942. М. Фабіанова пише про виняткову турботу й хвилювання поета в очікуванні народження сина. Наголошує і на тому, що „Олесь ніколи не крився перед дружиною про наші з ним стосунки, і Віра Антонівна завжди ставилася до мене з особливою увагою”. Щоправда, наро дження сина у липні 1943 року стало важким випробуванням для самої Марії. „Після виходу з клініки я майже два місяці провела в Земському закладі для матері й дитини в Богніцях. З ра дістю пригадую, як туди за нами зайшов Олесь і вперше возив у колясці Олександра”. Молодій мамі довелося шукати собі житло і рано шукати працю, щоб прогодувати себе і сина. Від Олександра Олеся, який неймовірно бідував, годі було сподіватися на посутню матеріяльну підтримку, а до всього у поета загострилася хвороба і він готувався до операції. „Як медик 3 Там само. - С. 557. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
