Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Прискакав і до нашого кущика, спявся дибки на задні лапки, досягає ротом найкращої галузки. А на галузці, під найбільшим листком, сидів павучок, мостився спати. Злякався сердега, що зайчик його разом із листочком схрупає. - Ой, біда, біда! - закричав павучок. - Рятуйте! Вискочила мишка з своєї хатки. Дивиться - кущик аж тремтить, жалко йому най кращої, найчепурнішої галузки. Стала мишка зайчика прохати-вмовляти: - Пане Довговушенку! Вірте мені, цей кущик дуже-дуже несмачний. Навіщо вам псувати собі смак? Язик вам затерпне. Чи не краще вам наїстись усмак молодої соковитої капусти? - Де, де вона? - запитав зайчик, що дуже любить капусту. - На грядці, за тином! - показала мишка лапкою. І зайчик пішов собі на грядки смакувати капусту, кущика не зачіпав і галузка зосталася непошкоджена. - Спасибі! - промовив до мишки кущик і поклонився їй своїм вершком. - Я тобі, добра сусідко, цього не забуду. - Спасибі! - сказав павучок, махнув до мишки привітно лапкою, а потім зробив тонку міцну ниточку-павутинку і ще міцніше прив’язав свого листочка до галузки. Минуло кілька місяців. Настала рання осінь. Першим на кущику зів’яв той листочок, що під ним мешкав павучок. Був би відірвався від галузки, але держала його павутинка. Одного ранку вийшла мишка з нірки подивитись, чи не погубили діти на стежці солодких окрушин. Погода псувалася. Десь на недалеких горбах сидів осінній вітер, надув великі губи і дмухав так сильно, що в Галинім садочку хиталися всі дерева, кущики, галузки й листочки. Вибігає мишка з-під куща, а назустріч - ох! ох! - кіт! Здоровий чорний котище з блискучими зеленими очима. Мишка шасть у траву, але хвостика добре не заховала. Кіт скочив за мишкою, і його загребущі пазурі стали нишпорити в траві перед самим мишиним носиком. Мишка кинулась у другий бік, заховалась під невелику лопушину і стишилась. Кіт не бачив мишки, але чув шелест у траві, піднявся на задні лапи і пильно дивився, куди б йому скочити. - Мабуть, мені вже не бачити власної хатки під кущиком, ні не хрупати солодких бубликів! - з жалем подумала мишка. З безрадним трепетом дивився кущик на пригоду мишки. Загородив котові дорогу галузкою, але це не помогло. Тоді кущик побачив, що біля зів’ялого листочка сидить павучок - той самий, що колись прив’язав листочка до галузки міцною павутиною. - Розірви павутину! Розірви!! Мерщій! - зашелестів кущик. Павучок був здогадливий хлопець. Умить зрозумів. Перекусив павутину і листок із шелестом упав на землю. Ш-ш-ш! Фі-ю-ю! - виспівував осінній вітер. Його подих підхопив зів’ялого листочка і поніс по траві. Листочок зачіплявся за травинки і підстрибував, мов живий. Кіт подумав, що це втікає мишка. Мерщій кинувся в погоню за сухим листком. А тим часом мишка смик сюди-туди, сюди-туди й сховалась у своїй безпечній нірці. Кущик радісно похитував галузками. Йому смішно було дивитись як чорний кіт із зеленими блискучими очима, наздогнавши листка, пізнав свою помилку і засоромлений пішов додому. Кущик поглянув на зраділого павучка і зашепотів йому над головою: - За добро треба завжди віддячуватись добром! Роман ЗАВАДОВИЧ ЗАГАДКА Невидимка ходить в гаї, всі дерева роздягає. /™ Ю / НАШ Е ЖИТТЯ”, Ж ОВТЕНЬ 2005 35
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
