Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Н а в ч и JYI e h e Навчи мене смутному сльози втерти; навчи мене в любові жити, вмерти. Навчи мене як зберегти побожність, а в руках чемність у мові осторожність; навчи людей судити обережно, прощати всім, як Ти прощав безмежно, - і ворога приймати все прихильно; навчи трудитись терпеливо, пильно, - слівцем найменшим, думкою одною не провинитися перед Тобою. Під Твій покров прийми свою дитину! Служу Тобі до смерти, до загину. В Твоїх руках моя спочила доля, нехай Твоя Свята сповниться воля! Василь ЩУРАТ ІСТОРІЯ КАЗКИ ПРО ВОДЯНИЧКА За кілька місяців до смерті в одному з листів відомий український лірик Олександр Олесь писав, що розпочав роботу над казкою, у якій „ідеться про Водяничка”. Ні, ні, її героєм не був переосмислений та опоетизований відомий фолкльорний персонаж. Водяничком Олесь називав свого однорічного синочка Олександра. Утім, за тією пестливою назвою захована ча рівна історія спізненого кохання поета, із якого й народився його Олександр. Зрозуміло й те, що поетове захоплення не могло не відлунитися надхненними рядками його поезій. Щоправда, кілька десятиліть ті твори не були відомі читачеві і лише наприкінці вісімдесятих років прийшли до нас спочатку зі шпальт періодики, а 1990 року - із сторінок двотомника творів Олександра Олеся. Того ж року матір поетового сина Олександра - Марія Фабіанова написала у Празі спогади про Олександра Олеся, щедро скориставшись у них, адресованими їй листами поета. Таким чином, ми отримали можливість пізнати ту історію, як мовиться, із перших уст. Отже, 1941 року в окупованій нацистами Празі Олександр Олесь познайомився з молодою словачкою Марією Фабіановою. Точніше, як зауважує у спогадах Марія, познайомив їх її чоловік Ян Фабіан. А запам’ятався Марії неспо діваний візит Олеся до неї на Житню вулицю, коли портьє передав їй „розкішні лілеї й записку з привітанням поета”. Згодом М. Фабіанова перебралася на Некланову вулицю на вишеград- ській стороні, звідтоді зустрічалися часто: „Ми завжди гуляли з ним цією вулицею, - згадує Марія, - а потім прямували до друкарні „Уніє”, “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЖОВТЕНЬ 2005 1
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
