Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
лікарні. Заважають ро мантичні пригоди - часом дошкульні й болючі Одна із таких драм відгукнулася у його поезії “Аборт”. JI. Чернов з Ле нінграда, де його застала недуга, приїздить в бать ківську хату в Олександ рію. Приїздить не сам, а з юною дівчиною, яку тоді кохав. Після Ленінграда з театрами, мистецькою бо гемою, таксі, провінційна Олександрія, власне, ве лике село, налякала моло ду мешканку північної столиці. А ще прикутий до ліжка чоловік. Словом, вона залишає Чернова і тікає з міста. “ Великі психологічні зриви цього часу виснажили мене, - так оцінював письменник в автобіографії 1928 року той час. - Трагедія нерозділеного кохання перетяла моє життя і геть пошматувала мої дні”. Можливо, саме вона відгукнулася в чергові відвідини Олек сандрії віршем з незвичною для поезії назвою, котру й пропонуємо увазі читачів. Люба! Не хочеш од мене дитину? Мусиш хотіти тепер! Дай мені очі. Хочу, щоб сонце! ... Марно. Дві хмари - І тьма. Може - не справді? Може - й тебе нема? Годі. Це дійсність. Коняка запряжена. Батько помер - чи спить?.. Дівчинка рідна покірно ляже на Крісло - Щоб сина убить. 20 вересня 1928 року. Олександрія. Ігор ГОРЧИНСЬКИЙ Росте черешня в мами на городі Стара, стара, а кожен рік цвіте. Щоліта дітям ягодами годить, Хоч рідко хто з них дякує за те. Живе старенька мати у господі Невтомні руки, серце золоте. Щодня і дітям, і онукам годить, Хоч рідко хто з них дякує за те. Ну що ж, про вдячність забувають люди. Думка сліпа у щастя, а проте, Вони прозріють, але пізно буде, Черешня всохне, мати одцвіте. Мамо, мамо, вічна і кохана, Ви пробачте, що був неуважний, Знаю, ви молилися за мене Дні і ночі, сива моя нене! 12 “НАШ Е Ж ИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 2005 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top