Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
лікарні. Заважають ро мантичні пригоди - часом дошкульні й болючі Одна із таких драм відгукнулася у його поезії “Аборт”. JI. Чернов з Ле нінграда, де його застала недуга, приїздить в бать ківську хату в Олександ рію. Приїздить не сам, а з юною дівчиною, яку тоді кохав. Після Ленінграда з театрами, мистецькою бо гемою, таксі, провінційна Олександрія, власне, ве лике село, налякала моло ду мешканку північної столиці. А ще прикутий до ліжка чоловік. Словом, вона залишає Чернова і тікає з міста. “ Великі психологічні зриви цього часу виснажили мене, - так оцінював письменник в автобіографії 1928 року той час. - Трагедія нерозділеного кохання перетяла моє життя і геть пошматувала мої дні”. Можливо, саме вона відгукнулася в чергові відвідини Олек сандрії віршем з незвичною для поезії назвою, котру й пропонуємо увазі читачів. Люба! Не хочеш од мене дитину? Мусиш хотіти тепер! Дай мені очі. Хочу, щоб сонце! ... Марно. Дві хмари - І тьма. Може - не справді? Може - й тебе нема? Годі. Це дійсність. Коняка запряжена. Батько помер - чи спить?.. Дівчинка рідна покірно ляже на Крісло - Щоб сина убить. 20 вересня 1928 року. Олександрія. Ігор ГОРЧИНСЬКИЙ Росте черешня в мами на городі Стара, стара, а кожен рік цвіте. Щоліта дітям ягодами годить, Хоч рідко хто з них дякує за те. Живе старенька мати у господі Невтомні руки, серце золоте. Щодня і дітям, і онукам годить, Хоч рідко хто з них дякує за те. Ну що ж, про вдячність забувають люди. Думка сліпа у щастя, а проте, Вони прозріють, але пізно буде, Черешня всохне, мати одцвіте. Мамо, мамо, вічна і кохана, Ви пробачте, що був неуважний, Знаю, ви молилися за мене Дні і ночі, сива моя нене! 12 “НАШ Е Ж ИТТЯ”, ТРАВЕНЬ 2005 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top