Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
РЯТІВНИК 'Jl Уже підстаркуватий чоловік ішов через зимовий ліс. Це був лісник, котрий подався в обхід, щоб оглянути своє господарство. Був початок березня, але весною ще й не пахло. Залежаний сніг порипував під валянками, тугенький морозець обпікав щоки. Підстаркуватий лісник поминув гурт молодих ялин, вийшов до засніженої річечки і вкляк... Він угледів, що неподалік на березі лежить, упавши на бік, великий рогатий лось, а йому в шию вчепився вовк. Мабуть, попадали вони щойно, а перед цим у них кипіла боротьба. Обоє - лось і вовк, помітили людину, а тому на мить позавмирали, стежачи за нею. Тоді лісник підніс угору дубову палицю, яку тримав у руках, і, погрозливо замірившись, пішов уперед. Вовк іще якийсь мент тримався зубами за лосеву шию, далі відпустив її і прожогом метнувся на лісника. Не встиг той навіть опустити палицю вовкові на голову, як вовк важким ударом свого тіла звалив його на сніг і вже б учепився зубами, та лісникові пощастило обома руками вхопити вовка за шию. Намагався здушити звіра якомога сильніше, але вовк дряпав його пазурами, викручувався. Це був дужий і хижий звір. Лісник відчув, що сила полишає його, що за мить- другу вже не зможе боротися з напасником. Та ось із лісникових рук щось миттєво вирвало вовка. Отетерілий лісник звівся, думаючи, що вовк, мабуть, знову кинеться на нього, й побачив лося, що підскочив до вовка, вдарив його рогами й знов підкинув угору. “Так ось хто мене врятував, - подумав лісник. - Я вступився за нього, а він - за мене”. А лось, який убив вовка й таким чином віддячив лісникові за свій порятунок, прудко побіг уздовж берега й скоро сховався між деревами. Лісник підібрав на снігу свою палицю. І все ще побоюючись, сторожко підійшов до вовка. Торкнув його палицею - мертвий. - Що ж, сіроманцю, важив на чуже життя - позбувся свого... Євген ГУЦАЛО НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛЮТИЙ 2005 35
Page load link
Go to Top