Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
РЯТІВНИК 'Jl Уже підстаркуватий чоловік ішов через зимовий ліс. Це був лісник, котрий подався в обхід, щоб оглянути своє господарство. Був початок березня, але весною ще й не пахло. Залежаний сніг порипував під валянками, тугенький морозець обпікав щоки. Підстаркуватий лісник поминув гурт молодих ялин, вийшов до засніженої річечки і вкляк... Він угледів, що неподалік на березі лежить, упавши на бік, великий рогатий лось, а йому в шию вчепився вовк. Мабуть, попадали вони щойно, а перед цим у них кипіла боротьба. Обоє - лось і вовк, помітили людину, а тому на мить позавмирали, стежачи за нею. Тоді лісник підніс угору дубову палицю, яку тримав у руках, і, погрозливо замірившись, пішов уперед. Вовк іще якийсь мент тримався зубами за лосеву шию, далі відпустив її і прожогом метнувся на лісника. Не встиг той навіть опустити палицю вовкові на голову, як вовк важким ударом свого тіла звалив його на сніг і вже б учепився зубами, та лісникові пощастило обома руками вхопити вовка за шию. Намагався здушити звіра якомога сильніше, але вовк дряпав його пазурами, викручувався. Це був дужий і хижий звір. Лісник відчув, що сила полишає його, що за мить- другу вже не зможе боротися з напасником. Та ось із лісникових рук щось миттєво вирвало вовка. Отетерілий лісник звівся, думаючи, що вовк, мабуть, знову кинеться на нього, й побачив лося, що підскочив до вовка, вдарив його рогами й знов підкинув угору. “Так ось хто мене врятував, - подумав лісник. - Я вступився за нього, а він - за мене”. А лось, який убив вовка й таким чином віддячив лісникові за свій порятунок, прудко побіг уздовж берега й скоро сховався між деревами. Лісник підібрав на снігу свою палицю. І все ще побоюючись, сторожко підійшов до вовка. Торкнув його палицею - мертвий. - Що ж, сіроманцю, важив на чуже життя - позбувся свого... Євген ГУЦАЛО НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛЮТИЙ 2005 35
Page load link
Go to Top