Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Ти не моя! Но що ж я маю? Чим похвалюсь тобі і я? Хіба лиш тим, що тя кохаю; Но ти, дівчино, не моя!.. (“Ти не моя”). Того ж дня болюча для поета тема озвалася і віршем-романсом “Мене забудь”: Мене забудь, моя дівчино! Спокійно жий, щаслива будь. Цвіти хоть рожой, хоть калиной, - Мене забудь, мене забудь!.. Мене забудь - і тяжким смутком Не розбивай біленьку грудь: Шукай собі коханка хутко, Мене забудь, мене забудь!.. Мене забудь, мене не треба! Но якби я коли-небудь Тебе забув... - о Боже з неба, Мене забудь, забудь!.. Попри батькові сподівання на Петербур зьку духовну академію, Степан Руданський стає вільним слухачем медико-хірургічної академії. Потрібен був майже рік, щоб сину поповича Святіший Синод дав дозвіл на вихід із духовного стану, а Подільська консисторія видала необхід ні документи, які б відкривали перед ним можливість стати повноправним студентом. Та одержимого мрією юнака нічого не могло зупи нити. Але й свого кохання він не забув. Уже в Петербурзі у липні 1856 року, маючи на руках дозвіл Синоду на вихід із духовного стану, отже, свідомим, що зробив посутній крок для звер шення мрії про освіту, його муза знову щедро озветься до залишеного десь далеко в Україні кохання поезіями-посланнями, найвідомішим із яких і стала наша пісня “Повій, вітре, на Вкраїну”. ПІСНЯ Повій, вітре, на Вкраїну, Де покинув я дівчину, Де покинув чорні очі... Повій, вітре, з полуночі!.. Між ярами там долина, Там біленькая хатина; В тій хатині голубонька, Г олубонька-дівчинонька... Повій, вітре, до схід сонця, До схід сонця, край віконця; Край віконця постіль біла, Постіль біла, дівча мила. Нахилися тишком-нишком Над рум’яним, білим личком; Над тим личком нахилися, Чи спить мила - подивися. Як спить мила, не збудилась, Згадай того, з ким любилась, З ким любилась, і кохалась, І кохати присягалась... Як заб’ється їй серденько, Як дівча здихне тяжкенько, Як заплачуть чорні очі, Вертай, вітре, к полуночі!.. А як мене позабула Та нелюба пригорнула, Ти розвійся край долини, Не вертайся з України!.. Вітер віє, вітер віє, Серце тужить, серце мліє, Вітер віє, не вертає, Серце з жалю розпукає. 24 липня 1856року. Санкт-Петербург. Напевно читачі, знайомлячись із текстом твору С. Руданського, знайдуть певні відмін носте від знайомого їм із дитинства тексту пісні „Повій, вітре, на Вкраїну”. Хай вас це не дивує, адже ось вже майже півтора століття вона живе народною піснею, а такому співавтору варто до вірятися повністю. ...Пасажирів, що прибувають на залізничну станцію Гайворон, зустрічає меморіяльна дошка на приміщенні вокзалу, яка повідомляє про відвідання містечка українським письменником Степаном Руданським. І добре, що про ту подію збережена пам’ять для нащадків, а таки кортить, щоб гості міста дізнавалися й про те, що з містом пов’язана також і історія народження чарівної пісні „Повій, вітре, на Вкраїну”. 10 “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛЮТИЙ 2005 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
