Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Чи є підстави притягувати Маркса до злочинів комунізму, незрівнянно маштабніших за злочини нацизму? Чи є підстави притягувати Леніна до пря мих злочинів, коли ліквідація кляс ним прово дилися буквально, як фізична ліквідація людей? Чи є підстави звинувачувати Сталіна за практичне проведення ліквідації мільйонів гро мадян - за участю інших громадян? І, нарешті, чи треба притягати до кри мінальної відповідальности сьогоднішніх кому ністів, які або були прямими співучасниками сталінських убивств, або продовжують нині ту саму демагогію про „щастя трудящих” і виправ дання злочину в ім’я „високих” цілей? Усім відомо, що Гітлер був уважним учнем Леніна, і успіхи большевицького терору голодом його окрилювали. Відомо також, що він роз раховував, що на тлі колосальної сталінської душогубки і ґулаґів його злочини воєнного часу будуть непоміченими, бо „війна є війна”. Усі ці питання потребують ретельного вивчення істориків і юристів. Очевидно, нам не уникнути II Міжнародного судового процесу за прикладом Нюрнберзького, але серйознішого в юридичному і моральному пляні. Адже там усі розуміли, що судять переважно воєнних зло чинців, і тільки тих, що зазнали поразки у війні. Жодні матеріяли про аналогічні злочини кому ністів не розглядалися. Більше того, російські винахідники концлаґерів судили німецьких по суті за те, що ті неправильно використали їхній винахід і зпотворили добру ідею. Звичайно, весь світ, де була свобода слова, знав про маргінальне значення Нюрнберзького процесу, і розумів, що злочинці сидять поряд зі суддями і приховують тайну своїх власних зло чинів. Усі тоді розуміли, що західні судді є юристами, а совєтські судді є воєнними проку рорами, які навіть не вислуховують, а викри вають противника, а заодно і лібералізм західніх демократів. В результаті ми мали не тільки факт, що нацистський лагер Бухенвальд „сталінські виз волителі” зберегли і значно розширили, частково зберігши і континґент в’язнів, про що на ТБ розповів очевидець - англієць. Ми мали ще го лосну на весь світ пісню: Слушайте, слушайте со всех сторон: Зто раздается в Бухенвальде Колокольньїй звон! Колокольньїй звон! [Слухайте, слухайте із усіх сторін: Це розноситься у Бухенвальді Дзвону передзвін! Дзвону передзвін!] Той цинізм тріюмфував, аж поки не ви лізло шило з мішка: учень Хрущов викрив свого вчителя та назвав його великим злочинцем, а останній секретар ЦК КПСС Горбачов змушений був признатися до злочинів комунізму, котрі були відомі на Заході, зокрема до душогубств у Катині. А шило ідеологічне почало виходити ще в 60-ті роки, коли російський філософ Юрій Ка- рякін написав книжку „Дуель Маркса і Досто- євського”, в якій доказував, що мета тільки маскує засоби, а насправді злочинні засоби є злочином, який не має виправдання. Ми, шістдесятники, сприйняли це як реабілітацію добра, а також початок критики основ. Усі чули про страхітливі жертви кому нізму, який задля „щастя усього людства” убивав десятки мільйонів людей віком від 20 до 50 років, а також старців і дітей, просто щоб підтримувати в суспільстві рівень страху. Нині ясно, що ідеологія тоталітаризму є злочинною, бо вона руйнує особу і виправдовує беззаконні вбивства. Але по-старому засуджується тільки ідео логія нацизму, який був лишень апендиксом в порівнянні з монстром комунізму, що отруїв моральну атмосферу XX століття системою при мусової лжі і терору та приховуваних убивств. Насправді, не було сенсу їх приховувати, бо вони запрограмовані теорією клясової бороть би і диктатурою партії, абсолютно безвідпові дальної перед народом і перед історією. Безвідповідальність написана прямо на чолі комуністів, що звикли усе XX століття до неосудности, несамовитости й безкарности. Але згадаймо, що саме така темна свідомість була мотивацією Раскольникова, коли він готував свій злочин. Комунізм та його ідеологія - це злочин без кари. “Н А Ш Е Ж ИТТЯ”, ГРУДЕНЬ 2005 5
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
