Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
призначив віка”... У нашому маленькому світі - селі все є у руках Божих. Та чи тільки тут? Повірте, добрі сусіди, вся вселенна у Його руках. Ах, щасливі ті, що мають дар віри. А потім Мати запросить вас у хату, хоч будете відпрошуватися, мовляв, „нанесемо сні гу”. Яка це дрібничка оті білі клаптики снігу на підлозі! Коби так у вас і в мене ніколи не було більших турбот, як оця. Ні, ще не так: по роках Олеся тужитиме за клаптем снігу з рідної землі... Ані ви, ані вона ще не знаєте, яким дорогим є те, що втратиться... Мати частуватиме вас пампушками, які спеціяльно приготовила на Різдво для коляд ниць, а ви будете відмовлятися. Знаю, знаю, це сільський „бонтон”, що не дозволяє накидатися на їжу в гостині. Він наказує, щоб господарі припрошували, а гості церемонно відмовлялися. Але пампушки такі смачні, так пахнуть вані левим цукром і такі рум’яні, як ваші обличчя. Прошу, візьміть, бо прийде час, коли не буде господарів у хаті і колядниць під вікном... Збіркової листи у вас, очевидно, немає, є церковна скарбонна, у яку вкидаються гроші. Мати кладе у неї срібну монету. А Олеся стискає у хусточці свою пожертву. У неї власні гроші, які заробила „корепетиціями”. Несміливо кладе їх у скарбонну і чує: „Боже заплать”. Які це чудові, величаві слова! Що може бути більше за Божу винагороду? Дарма, не прийдете Сестриці з колядою на церкву. Згоріла вона у війну, а нової новітній Ірод не дозволив поставити. Та й Олесі вже давно у цій хаті немає, далеко-далеко за морем вона тепер. А Мати і Батько вже у кращому світі, вони вже, як у селі колись казали, „на Божій правді”. Я приїду до вас з колядою на Різдво. Зас піваємо вам тихо-тихенько ту саму, що колись співали: „Дивная новина, нині Діва Сина поро дила”. Тихенько, бо це співатиме моє зболене серце, моя осамітнена душа. Та воно неприми ренне, те серце. Воно ніколи не погодиться з кривдою, яка діється вам на Рідній Землі, мої Сестриці. До останнього удару воно битиметься протестом проти насильства і злочинів загарб ників, які топчуть вашу і мою землю. Мою, хоч я опинилася на чужині, мою, бо там я вросла корінням, а тут тільки пересаджена деревина... Підхоплять мою коляду віття ясенів при дорозі, підхоплять білі сніжинки і з-під ваших вікон понесуть угору. По Молочній дорозі поміж зорями до стіп Діви, що породила Сина- Спасителя, і вийдуть назустріч моїй коляді Мати і Батько, що вже там... І скажуть: „Бодріться духом, не втрачайте віри, Бог Предвічний народився”... І скапне чиясь слозина і може заясніє в очах дрібка надії, як колись давно. Прийду до вас з колядою, мої Сестриці, бо там де ви - моя Батьківщина. Хто її забув, того забуде Господь. Чуєте, як кличу під вашим вікном: „Христос народився”. А ви, і вся наша незламна земля, відповідає палко; „Славіте Його!” Славіте Його у незахитаній вірі, що Божа мудрість і справедливість сильніші за всіх Іродів! Леся Лисак-Тивонюк-Три букети зілля. Накладом Братства кол. Вояків 1-шої Української Дивізії УНА. Торонто, Кана да; Нью-Йорк, США. 1983 р. Катерина Кричевська-Росан діч. „Різдво на Закарпатті ”. 2 ‘НАШЕ ЖИТТЯ”, ГРУДЕНЬ 2005 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
