Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
накопичувати майно, влаштовувати комфортний і затишний побут. Головним змістом її життя була наукова та викладацька діяльність, громадські справи. Серед останніх - участь в жіночому русі. Ця тема ще не висвітлена науковцями, хоча існує листування та інші джерела. До речі, серед її наукового доробку особливе місце посідає книга "Видатні жінки України", що не втратила своєї вартости і сьогодні. Як людина, Н. Полонська-Василенко притягувала до себе всіх, хто мав нагоду хоча б познайомитися з нею. Г. Наконечна згадувала про перше враження від зустрічі з істориком: "Я уявляла собі цю вчену жінку як зачерствілу інтелектуалістку. Але переді мною стояла дрібна і дуже "жіноча" жінка, з шляхетними рисами обличчя, вельми привітна і живого темпераменту людина." Колишня учениця О. Бандура відзначала, що це була надзвичайно мила, симпатична та сердечна людина. З кожним знаходила спільну мову наче з добрим знайомим. З її листів проглядає турбота про своїх колишніх учнів, їх наукове зростання. Вчена виховала цілу плеяду визначних істориків, серед яких JI. Винар, В. Омельченко, О. Пріцак. Всі згадують високий рівень її лекцій, ерудованість і захоплення, з яким виступала. О. Бандура відзначала: "Була вона незвичайною викладачкою на університеті, вміла зацікавити слухачів предметом історії до тої міри, що на її виклади ходило вдесятеро більше студентів як на виклади інших професорів." Покійний д-р В. Омельченко в розмовах з автором цих рядків неодноразово з великою теплотою згадував про Н. Полонську-Василенко. Він зазначав, що не може забути, яка то була чудова людина і блискучий лектор, як яскраво глибоко, і водночас популярно викладала свій предмет. Останні роки її життя були безрадісні. Самотня і хвора вона вже не могла їздити до університету. В маленькій кімнаті, заповненій книжками і рукописами, згадувала минуле, чекала листів, на які одразу відповідала і продовжувала працювати. В листі до свого колєґи і давнього друга видатного історика Олександра Оглоблина від ЗО липня 1972 р. вона повідомляла про те, що може працювати, написала 8 рецензій. Однак вимушена змінити режим, втомлювали навіть невеликі прогулки, так як і 2-3 години розмов. З гумором писала, що перетворилася в гору, до якої їдуть всі Магомети. Одні - за консультаціями, інші - з іспитами, "гувернерами", себто професорами. "Сьогодні приїдуть дві сестри для розмов про дисертації. Позавчора була пані теж для розмов. Так що Магометів вистачає" - писала Н. Полонська-Василенко. Ще раніше заходилася вирішувати долю свого архіву, який заповіла УВАН у США. В одному з останніх листів до В. Міяковського вона зазначала: "А предел життя, його межу встановлюємо не ми, і мусимо нести тягар життя." І вчена достойно пронесла його до самої смерти 8 червня 1973 р. 12 червня її поховали на цвинтарі в Дорнштадті. У своєму слові над могилою Н. Полонської-Василенко проф. Володимир Янів цілком справедливо, як на мене, назвав її „Перша Українська Пані”. 4 “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОПАД 2004 Євгенія ЛЕЩУК ТАНЕЦЬ ОПАДАЮЧОГО ЛИСТЯ Погляньте, погляньте, який оптимізм У листя, що падає долі!.. Ховає у серці безмежний трагізм, Розпуку, прощання та болі. І хоч залишилося жити лиш мить, А все ж чепуриться в багрянці... І падає, падає, з вітром струмить - Кружляє в останньому танці. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top