Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
наполегливій боротьбі академіка М. Василенка амністували. Проте у змученої людини почала розвиватися хвороба Паркінсона. Останні п'ять років життя Василенка Наталія не тільки доглядала невиліковно хворого чоловіка, а й боролася за себе, за право мати кімнату, нарешті, за шматок хліба. Здавалося, що смерть М. Василенка, яка сталася 3 жовтня 1935 р. і переведення на пенсію за інвалідністю поста вили хрест на її науковій діяльності. Дійсно, в 1935-37 pp. хвора, самотня, Н. Полонська- Василенко ніде офіційно не працювала. Але бути поза наукою, архівами, не виступати з лекціями вона просто не могла. Долаючи всілякі труднощі, в тому числі і моральні, у 1939 р. вона почала працювати в Інституті історії АН УРСР, відновила наукову роботу. Можливо, найголовнішою подією того року було її одруження з відомим економістом та істориком кооперативного руху Олександром Моргуном. Цей шлюб двох вже немолодих людей був, безперечно, не тільки виявом кохання, а й спільности духовних інтересів цих людей. Невитрачені почуття давалися взнаки. О. Моргун згадував, як колись зустрів Н. Полонську, тоді дружину Василенка, в Ботанічному саду і в розмові зауважив, що цей сад навіває на нього блаженний настрій юних днів весни. На це його співбесідниця відповіла, що найкращі дні свого життя провела в Архіві Давніх Актів. І це був не жарт. Разом з тим О. Моргун в своєму спогаді, надрукованому вже після смерти його й дружини, писав, що, Н. Полонська не була „синьою панчохою” або черствим сухарем. "Як молода була, - згадував він, - любила танцювати, їздити верхи і назавжди зберегла пристрасть до поезії, мистецтва, музики, але все це не перешкоджало архівній пристрасті." І в київські часи і на еміграції її хата притягала інтелектуальну українську еліту. Якщо в "сальоні" вченої в Києві збиралися майже всі видатні культурні діячі того часу, то і в таборі Міттенвальд, в маленькій кімнаті був, за словами відомого мовознавця Ганни Наконечної, теж немов справжній "сальон". Там Н. Полонська була і господинею, і учасницею бесід на наукові та громадські теми. Г. Наконечна писала, що прикмети Наталії Дмитрівни як жінки-дружини просто зворушливі, і погоджувалася з її чоловіком О. Моргуном, який запевняв, що вона - "найкраща жінка в світі." У 1945 p. Н. Полонська-Василенко переїхала до Мюнхену і включилася в організацію Українського Вільного Уні верситету, з яким була пов'язана до кінця життя. Останній, емігрантській період її життя був насичений дослідами з різних ділянок історії України. Наукові заслуги вченої були належним чином пошановані в науковому світі. Її обрали дійсним членом НТШ, УВАН, Міжнародньої Академії наук у Парижі, вона була головою відділу Українського Історичного Товариства у Мюнхені. Здається, одна з найвидатніших вчених української еміграції повинна була б бути добре забезпеченою людиною. Але Наталія Полонська-Василенко жила скромно. В одному з листів вона повідомляла, що живе лише на 50 марок з УВУ і навіть не отримує пенсії через втрату документів. "Але я нічого не потребую, - писала вчена, - і в тому відношенні я дійсно щаслива, бо багатство в тому, щоб ні в чому не нуждатись." І дійсно, вона ніколи не прагнула “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОПАД 2004 З Олександр Моргун та Наталія Полонська-Василенко. Архів УВАН у США. Друкується вперше.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
