Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Ось у спогадах стрільця Мирона Заклинського читаємо розповідь про те, як розпорядилося австрійське командування придушити повстання в містечку Добровеличківка. Обози вояків УСС відправилися до бунтівного поселення, а скорочувала стрільцям шлях від Єлисавета до містечка Пісня. Саме вона вкрай ошелешила народну охорону містечка, та так, що дивні “австріяки” з українською піснею на устах так і в’їхали у містечко. А вже ввечері у Добровеличківці відбувся спільний концерт місцевих повстанців та їх “упокорювачів”, дарма, що згодом генерал Маренц жорстоко покарав організаторів братання. Усусуси були розквартировані в околицях Єлисавета (Арнаутівка, Масляниківка), у селах Карлівці, Соколівському (до речі, тут стояв підрозділ австрійського архикнязя Вільгельма фон Габсбурга, племінника імператора Франца Йосипа, відомого українського патріота й українського ж таки поета, званого у війську Василем Вишиваним) та інших. У селі Грузькому був розміщений вишкіл з тисячі вояків, у якому Роман Купчинський був одним із старшин. Життя Усусусів серед своїх східних братів, попри війну, надихало стрільців на творчість. Ідеться не тільки про Р. Купчинського, але й про поета Левка Лепкого, композитора Михайла Гайворонського. У Романа Купчинського в Грузькому народилося кілька творів, у тому числі і прощальна пісня на залишення Єлисаветградщини в жовтні 1918 року з рядками: в городі Єлисаветі тужили дівчата в той день /і нило серце з розпуки. Поет нітрохи не грішив супроти дійсности. Українські січові стрільці насправді дуже здружилися з місцевим населенням. Правдивість і щирість цих слів стверджує і факт весілля у селі Грузькому усусусівця-галичанина і місцевої дівчини. Факт, свідком якого довелося бути Роману Купчинському і який, напевне, став першопоштовхом до народження його згадуваної на початку пісні, - читачам стане зрозумілішим, коли вони ще раз перечитають, повний текст пісні “Мав я раз дівчиноньку”. Весілля відбулося влітку 1918 року. Мені ж дуже кор тіло дізнатися, котра ж то з грузчанських дівчат віддала своє серце Усусусівцю з Галичини, проте метричні книги Гру зчанських церков, до яких я звернувся, не дали відповіді на те питання. Тим часом сумніватися у факті весілля не було жодних підстав. Більше того, в одному з канадських альма нахів шістдесятих років, віднайшов фотографію з підписом: “Стрілецьке весілля в Грузькому. Серпень 1918 р. (на жаль, фото повторній репродукції не підлягає), залишалося з’їздити до Грузького. Це був початок дев’яностих років. Чимала вже відстань від описаних подій, проте стрілецьке весілля старо жили (жінки, що були тоді підлітками) пам’ятають. Не знають, хто тоді віддавався за стрільця, але незвичну для села цере монію весілля із заквітчаною в зелень аркою над ворітьми до двору нареченої запам’ятали добре. Вони ж допомогли мені розв’язати загадку з метричними книгами православних цер ков села, бо ж незвичність весілля була зумовлена тим, що вінчав молодих військовий капелян. Хоч Греко-Католицька церква зберегла східній обряд і особливості галицьких весіль них традицій закарбувалися у пам’яті свідків весілля. Можливо, то було одне з перших весіль серед стріль ців, що так вразило Р. Купчинського і відізвалося піснею, але не останнє. Чимало свідчень, що осінь була щедрою на такі весіл ля. Ба більше, чимало стрільців вже після їх відкликання з України Наддніпрянської тікали на Єлисаветградщину, одру жувалися і залишалися тут. Та це вже інша історія. Леонід КУЦЕНКО Мав я раз дівчиноньку чепурненьку, любу щебетушечку рум ’яненьку. Гей, гей, га, гу-ха-ха, Дівчина, рибчина, молода. Посилав я старостів у неділю, думав погуляємо на весіллі. Приспів. Мали повернутися з рушниками, Але повернулися з гарбузами. Приспів. Цьому супротивився батько рідний, Бо вона багатая, а я бідний. Приспів. Думав я втопитися з тої злості, А вода холодная ломить кості. Приспів. Думав я застрілитись із рушниці, Порох був замочений в порохниці. Приспів. Щоби врятуватися від спокуси, Пішов записатися в Усусуси. Приспів. Вже про галичаночку не думаю, Бо на Наддніпрянщині дев ’ять маю. Приспів. Грузьке, 1918 р. 12 “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОПАД 2004 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
