Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
чук високо цінував її творчість, і треба сказати, що визнання одне одного було в них взаємне. Либонь, на знак продовження того приязного спілкування у вічності їхні могили виявилися зовсім поруч... Народилась майбутня письменниця в Ка- м’янець-Подільському, в небагатій родині дер жавного урядовця Нила Семеновича Петрова 20 липня 1913 року. Шістнадцятилітнім дівчам Ольга потрапляє у вир самостійного життя. Це випало на той час, коли було проголошено ліквідацію неписьменности та колективізацію. За її вчителювання в глухому селі життя по казало себе безжальним і цинічним (про це вона оповість у пізніших творах “Земля плаче”, “Українське село під більшовиками”, “Проци- ха”). Її чіпке око нанизувало на нитку пам’яті жахливі картини “справжньої колективізації'”, вимальовувало потворне обличчя голодомору, що сунув Україною, лишаючи за собою погра бовані хати та понівечені долі. Але все це вона опише тільки на еміграції (в нарисах “Столиця голодного жаху”, “У великодню ніч” та ін.) Тоді ж Ольга мусіла набратися терпіння, щоб отримати посвідку про фізичну працю, без якої не допускали до вищої освіти. А отримавши, вступила - спершу в технікум чужих мов у Кам’янець-Подільському, а потім до Ніжин ського педагогічного інституту. На життєвому шляху Ольги Петрової зустрічається розумна, шляхетна людина - професор мовознавства Вадим Дорошенко, з яким вона пов’язала свою долю. Вони стають добірним подружжям, у кожному з них розвивалася самодостатня особистість, і в тій гармонії взаємолюбови та взаємоповаги вони могли б прожити довге щасливе життя. Могли б - якби не пішов у наступ червоний терор. Ольга докінчує навчання в інституті, водночас учителює, народжує Вікторію, потім Мирославу. Та ось, як Дорошенко й передчував, чорний ворон репресій постукав і в їхнє вікно. 1938 р. Вадима заарештували, а потім випус тили. Одначе то вже був сигнал біди. Його заарештовували ще двічі, і за третім разом - безповоротно. Ольга лишилась з дітьми і свек рухою. Дружина професора перетворилась на дружину “ворога народу” - на кону історії за тим самим негласним сценарієм “розігралась” ще одна людська драма. Точніше - нелюдська драма. Ольга осмислить її й опише аж згодом, уже в Бразілії, в своїй першій книжці спогадів про репресії в Ніжині 1937-39 pp. “З часів єжовщини” (1949, 1953, 1954). 1941 p., напередодні війни, Вадима Доро шенка та ще чотирьох викладачів ніжинського інституту червоні “єжовці” НКВД звинуватили у контрреволюції. Крізь усе життя пронесла Ольга світлий образ батька своїх дочок, знищеного 31 грудня 1944 р. Прибита горем, але не зломлена духом, без сумніву й жалю, Ольга разом з дрібними дітьми покидає рідні місця. В австрійському таборі, де з часом завирувало українське життя, минувши пору учнівства й становлення (бо ж душа не дрімала ні миті), і народилась письменниця Ольга Мак. Зайшли зміни в її особистому житті: - вона виходить заміж за галичанина Миколу Геца. А 1 вересня 1947 р. Геци (Микола, Ольга, Вікторія, Мирослава та однорічний син Микол- ка) ступили на землю нового поселення - бразільський берег. Корабель причалив у Ріо-де- Жанейро. Потягнувся безпросвітній побут і за робляння на кусень хліба тяжкою фізичною працею. У Бразілії Ольга Мак багато писала, власне, саме там було написано майже всі її головні твори. “Життя в Бразілії я би назвала Робінзонадою, - згадувала вона в одному з інтерв’ю. - В тій милій, соняшній країні я відразу відчула себе вільною людиною. Там нема дискримінації, і люди навіть не знають, що щось таке може існувати. Нас прийняли як рівно правних громадян і дали нам повну волю - жити або... згинути... І ми, опинившися в чужому сере довищі, серед незрозумілих для нас обставин, були змушені вивчати цілком нову абетку життя самостійно. Було трудно, дуже трудно! Мабуть, і Робінзонові, який не мав дітей і не потребував вивчати чужої мови, не було так трудно, як нам. Але все ж ми опинилися не серед пустелі, а серед живих людей, і поволі вростали в життя країни... Бразілія має свій питомий чар...” Ольга Мак ніколи не шкодувала, що повністю віддавалась тоді літературній праці, а не заповзялася продавати на базарі яйця і банани, щоб розбагатіти. На перших порах вона писала здебільшого на обгортковому папері, в якому приносили з крамниці продукти. Та редакції не зважали на той папір, публікували її твори і заохочували писати ще. Так з’явилися прекрасні романи “Бог Вогню”, “Чудасій” (кот рий 1958 р. подавався до списку на здобуття Нобелівської премії в галузі літератури, як 6 “НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 2004 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
