Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ЖІНОЧІ ПОРТРЕТИ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ Галина КИРПА ВОНА ЖИЛА УКРАЇНОЮ У гроні наших славних письменників української діяспори ім’я Ольги Мак особливе. Чомусь та, про яку писала чи не вся діяспорна преса, та, яка своїми прекрасними творами завойовувала серця читачів у Бразілії, Америці, Канаді й цілій Европі, та, талантом, несхитністю духу і принциповістю якої захоплювались її сучасники, побратими по перу, - досі лишається для України невідомим островом у безмежному морі нашої духовности. Задля справедливосте ми мали б поставити ім’я Ольги Мак у тім ряду, де стоять достойники нашої літератури - Іван Багряний, Тодось Ось- мачка, Василь Барка, Докія Гуменна. Улас Сам- не думала над тим, що мужицька гордість може бути більшою від княжої. Не було б з нас пари, ніколи. Чужі ми один одному, чужі! Постать Варвари Рєпніної розпливається в ніщо. Одна за одною перед очима вмираючого пересуваються інші жіночі постаті: Ганна, Гла- фіра, Забараджа, Агата, дві Марії, Катя, Харитя і ...Ликера. Були й ще якісь, але позабувалися. Поправді сказавши, то вони всі вже стерлися в пам’яті, за виїмком кількох, зокрема тих, остан ніх. Та все ж Шевченко намагається пригадати їх усіх й урешті гірко зідхає: одні були по крові чужі, інші - панського коліна, а ще інші законних чоловіків мали. Все це, правда, не заважало йому закохуватися, але перекреслю вало будь-які поважні наміри. Та найгірше виходило саме з тими останніми, де на переш коді ніби нічого не стояло... окрім його віку. Якось навіть в думці не покладав посватати вдовицю чи підстаркувату дівку - молодої хтів, ще й кароокої, чорнобрової, з високим станом гнучким. І висмішував себе, серце своє сліпим і негідним під ноги кидаючи. Ще Харитя бодай чеснішою була: “Старий він, - сказала. - 3 однієї неволі викупить, а в другу довіку закріпостить”. Дурне сказала. Але сказала, як думала, - і за те спасибі. Бо ті дві були гірші. Катя Піунова - п’ятнадцятилітня вертихвістка, цілий місяць його за носа водила, бо їй була потрібна його слава, його зв’язки з театральним світом. Коли ж добилася, чого бажала, вказала йому на двері. Погань! Та найгірше вийшло таки з Ликерою. Вона - бо була єдиною в його житті формально признаною нареченою. Недовго - всього-на- всього два місяці й десять днів, але була! І він її кохав, сліпо й розпачливо, неначе передчуваючи, що це остання пісня його серця. І навіть тоді, коли вже догадувався правди, не хотів глянути на неї відважно, не хотів зректися своєї вига даної обраниці. Пінився спересердя, коли його відмовляли від божевільного кроку, доводячи, що Ликера зведе його зі світа. Була ледача, брех лива і легковажна у поведінці. Тепер і він уже про це знає, але той клятий остюк так глибоко вбився в серце, що рана й досі болить. Може, болить за втраченою мрією, але біль від того не менший. І віку вона таки йому вкоротила. Бо це через неї, замість їхати в Україну, він засидівся в цьому смердячому Петербурзі, через неї і всяку міру в питті втратив, намагаючись у чарці біль свій утопити. Але він більше не буде таким сліпим. І він ще знайде свою суджену - найкращу, найдобрі- шу і найвірнішу у світі. Закінчення у наступному числі. НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 2004 5 Ольга Мак.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
