Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Встала весна, чорну землю Сонну розбудила, Уквітчала її рястом, Барвінком укрила; І на полі жайворонок, Соловейко в гаї Землю, убрану весною, Вранці зустрічають. Ганна ЧЕРІНЬ ЗВІДКИ МИ ЗНАЄМО, ЩО ВЖЕ ІДЕ ВЕСНА? Зима така довга-довга... Мороз такий сильний, що під ногами сніг рипить. Михайлик, як вийде надвір, сковзається, щоб не впасти. А тато сердиться: - Ти розковзаєш дорогу так, що всі будуть падати! - Я мушу сковзатися, щоб не впасти, - борониться Михайло. - Візьми піску й посип доріжку, тоді не буде слизько. - Але тоді я не можу ковзатися, - бурчить хлопець, проте слухається батька: бере дві жменьки піску і скупенько посипає хідник. Звичайно, є добрі ліки від холоду: можна покликати сусідських хлопців і бавитися в сніжки або зліпити гуртом сніговика. Але поки прийдеш зі школи та пообідаєш, уже й темнішати починає. Мама світить лямпу у вітальні, а від світла ще темніше робиться надворі. І вже то з однієї хати, то з другої чути закликання: - Юрку! Додому! - Павлу сю, вже пізно! - Демку, мусиш домашні завдання закінчити... Вранці Михайлик бере свої книжки та зошити і стукає до сусідньої хати. Його приятель Демко вже стоїть у сінях, одягнений і зібраний, він тільки й чекав на Михайла. Попереду чимчикують Павло, Оксана і Маруся. -Дивіться! Дивіться! Вільшаночки співають! - 1 горобчики - он як цвірінькають! - Це вони тому, що сонечко пригріло! - Вони думають, що вже буде весна. - Я теж думаю, що вже буде весна... - тихенько промовила Маруся - і засоромилась. - Справді? А коли? - Скоро. Я вже зрізала в садку кілька гілочок із вишеньки , поставила в воду - і вже починають розпускати квіточки... - Може ще й яблучка виростуть. Для того потрібно коріння й багато землі, тепла і сонця. Але квіточки скоро будуть. Спершу в хаті, а тоді й надворі, на городі. Ми поїдемо до дядька Онисима на ферму, як зацвітуть сади - так буде гарно, як у раю... Тарас ШЕВЧЕНКО 34 “НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 2004 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top