Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Встала весна, чорну землю Сонну розбудила, Уквітчала її рястом, Барвінком укрила; І на полі жайворонок, Соловейко в гаї Землю, убрану весною, Вранці зустрічають. Ганна ЧЕРІНЬ ЗВІДКИ МИ ЗНАЄМО, ЩО ВЖЕ ІДЕ ВЕСНА? Зима така довга-довга... Мороз такий сильний, що під ногами сніг рипить. Михайлик, як вийде надвір, сковзається, щоб не впасти. А тато сердиться: - Ти розковзаєш дорогу так, що всі будуть падати! - Я мушу сковзатися, щоб не впасти, - борониться Михайло. - Візьми піску й посип доріжку, тоді не буде слизько. - Але тоді я не можу ковзатися, - бурчить хлопець, проте слухається батька: бере дві жменьки піску і скупенько посипає хідник. Звичайно, є добрі ліки від холоду: можна покликати сусідських хлопців і бавитися в сніжки або зліпити гуртом сніговика. Але поки прийдеш зі школи та пообідаєш, уже й темнішати починає. Мама світить лямпу у вітальні, а від світла ще темніше робиться надворі. І вже то з однієї хати, то з другої чути закликання: - Юрку! Додому! - Павлу сю, вже пізно! - Демку, мусиш домашні завдання закінчити... Вранці Михайлик бере свої книжки та зошити і стукає до сусідньої хати. Його приятель Демко вже стоїть у сінях, одягнений і зібраний, він тільки й чекав на Михайла. Попереду чимчикують Павло, Оксана і Маруся. -Дивіться! Дивіться! Вільшаночки співають! - 1 горобчики - он як цвірінькають! - Це вони тому, що сонечко пригріло! - Вони думають, що вже буде весна. - Я теж думаю, що вже буде весна... - тихенько промовила Маруся - і засоромилась. - Справді? А коли? - Скоро. Я вже зрізала в садку кілька гілочок із вишеньки , поставила в воду - і вже починають розпускати квіточки... - Може ще й яблучка виростуть. Для того потрібно коріння й багато землі, тепла і сонця. Але квіточки скоро будуть. Спершу в хаті, а тоді й надворі, на городі. Ми поїдемо до дядька Онисима на ферму, як зацвітуть сади - так буде гарно, як у раю... Тарас ШЕВЧЕНКО 34 “НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 2004 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top