Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Люди з високою освітою, знаючи історію та походження свого народу, не мали проблеми жити в двох світах. Були такі, які цілком відійшли, бо боялися, що їхнє походження стане на перешкоді їхній праці, а також такі, що взагалі не вчили дітей мови, бо казали: “Чому мають мучитися? їм українська мова до нічого не придасться”. Назагал таких було мало. Одним із позитивних прикладів є Марта Зєлик. Коли її мама вела в українську школу, старші люди казали: “Чого мучити дитину? Ця мова нікому не здасться”. Сьогодні ця молода жінка є перекладачем президента Америки. Знаючи мову, молодь, наро джена в Америці, багато скористала. їздила в Україну та розпочинала програми для України. Д-р Лука Мишуга у своїй теорії двох батьківщин вказував, що годі говорити дитині, яка наро дилася в країні, далекій від батьківщини батьків, що це чужий край. “Є тільки одна мама і є тільки одна батьківщина, а в діяспорі є дві батьківщини - батьків і дітей”. На сьогодні і ця концепція міняється. СУА розростався та ставав щораз численнішою організацією. Це була атмосфера, привезена з таборів, - будувати і за всяку ціну зберегти свою ідентичність. Створювалися молодіжні організації, а СУА доповнював програми виховного і соціяльного характеру. З ініціятиви СУА поставлено пам’ятник Лесі Українці в Парку Культури в Клівленді, СУА допомагав у збиранні коштів для будови пам’ятника Тарасові Шевченкові у Вашінґтоні - столиці Америки. 64-им Відділом у Нью-Йорку започатковано відтворення історичного одягу. СУА став поважним фактором в українській громаді 1940-их pp. СУА був співосновником ЗУАДКу, заходами СУА було скликано Світовий Жіночий Конґрес, який завершився створенням Світової Федерації Українських Жіночих Організацій. СУА також був співзасновником Українського Конгресового Комітету Америки. Однак після 13 Конгресу УККА СУА як позапартійна організація вирішив працювати самостійно. Починаючи з 1963 р. членки СУА через СФУЖО мали доступ до ООН через репрезентацію неурядової організації “Світовий Рух Матерів”, яка мала консультативний статус в ООН і тому могла брати участь у Всесвітніх організаціях та у всіх чотирьох Жіночих Конференціях ООН. У 1991 р. заходами членок СУА СФУЖО одержав Консультативний статус неурядової організації при ООН і продовжує розпочату працю, доставляючи різні заяви про жінок, права людини, права дитини, справи дисидентів, Чорнобиль, торгівлю українськими жінками та багато інших. Було передано книги до бібліотеки ООН на теми, які до того часу були заборонені Радянським Союзом. І тут жінки випе редили „чоловічі інституції”. СУА від 1948 р став першим частинним членом Генеральної Федерації Жіночих Клюбів, від 1952 року належить до Національної Ради Жінок США, через яку має доступ до Міжнародної Ради Жінок, де вперше після Чорнобильської катастрофи прийнято резолюцію відносно цієї аварії. У 2000 р. СУА став членом УВКР. Допомога людям, які потерпають від матеріяльних нестатків в Україні ішла упродовж 79 років існування СУА, а ми підсумували, що від часу проголошення незалежности загальна сума допомоги Україні перевершила 8 мільйонів дол. Жінки завжди відігравали важну ролю, бо від жінки у великій мірі залежить збереження родини, виховання дітей та молоді під кожним оглядом. Українська жінка мала за святий обов’язок виховати своїх дітей в народному дусі, щоб пам’ять про нас не загинула в Америці. Вона навчала, що кожна хата повинна бути тою твердинею, де кується майбутність нашої іміграції, де виховується молодь на борців за правду і волю свого народу, на гідних нащадків козацького роду. “Кожна жінка повинна належати до жіночої організації, де може дістати самоусвідомлення про різні справи” - писала А. Лятишевськау 1931 р. Чи ми себе оправдали і дійсно виховали покоління таким, яким наші попередниці бажали б його ба чити? Це дуже складне питання, бо кожна ґенерація, кожна людина бачить патріотизм і відданість інакше. Від проголошення незележности України багато фахівців на високих посадах в американських підприємствах почали признаватися, що вони мають українське коріння і почали працювати на допомогу Україні. Прийшли додаткові нові проблеми, за якими ми в Америці мусимо слідкувати відносно став лення США до України. Так, як це робилося в різних справах дотепер: писання листів до конгресменів та сенаторів і ставлення вимог для повної підтримки та до преси і телебачення, які подають непра вильно історію України. “НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 2004 25
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
