Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
М О Ї С П О М И Н И З П О Д О Р О Ж І ДО Р И М У Грудень 2003 р. я провела в Римі. При їхала на святкування 40-ліття Українського Католицького Університету разом зі своїм сином о. Тарасом, парохом церкви Пресвятої Трійці в Силвері-Спрингу біля Вашінґгону, який у 1970-их pp. був між першими студен тами, як і його брат Борис, тепер єпископ Гліб, Апостольськтй візитатор для українців в Італії. Мій сентимент до УКУ в Римі пов’я заний ще й з тим, що мій покійний чоловік д-р Богдан Лончина був його деканом та дирек тором Літніх курсів для академічної молоді, яка приїздила до Риму з усієї діяспори. Святкування проходило 6 і 7 грудня в будинку університету, а почалося архієрей ською Службою Божою в Соборі Святої Софії та панахидою за померлих Патріярха Йосифа, професорів і студентів, включаючи і про фесора Мирослава Лабуньку, який несподі вано відійшов у вічність напередодні виїзду до Риму. Програма була поділена на дві частини: 1. - історичні аспекти заснування і діяльности УКУ в Римі; 2. - майбутнє та перспективи дальшого розвитку. Точніші звідомлення бу дуть появлятися в нашій пресі, а я хочу поді литися своїми враженнями. До Риму на ці святкування приїхали та кож подружжя Колодчини. Ми разом оглядали руїни Форум Романум та їздили до Ассізі, де жив св. Франціск. Там кілька років тому зем летрус знищив будівлі, а також фрески в ба зиліці св. Франціска, але італійські мистці дуже вміло їх реставрують. У базиліці о. Тарас відслужив Літургію, а потім ми зійшли до крипти, щоб помолитися на гробі того великого святого XIII ст. - патрона Італії. Опісля ми зайшли до церкви св. Клари, а потім відвідали церкву, яку збудував св. Франціск і яка тепер знаходиться усередині величавого храму “Санта Марія делі Андже- лі”. Це - церква в церкві. У неділю, 14 грудня, італійські летуни та ветерани у Віяреджйо влаштували свято “Мадонна ді Лорето” і запросили владику Гліба, щоб відправив їм Службу Божу. Вони хотіли також висловити свою вдячність укра їнцям, які по-людяному ставилися до них під час II світової війни, коли італійські частини перебували на українських замлях. Після “путчу” в Італії німці арештували італійців та повивозили їх до концентраційних таборів. Багато з них загинуло, аж кінець війни дав змогу декому вижити. Цю історію оповідав один із них - генерал. Літургія правилася в церкві доброчинної організації, яка провадить клініку для бідних “Мізерікордія”. Там працюють 4 сестри св. Вікентія з України. До церкви прийшло також багато українок, які приїхали в Італію на заробітки. Мають вони свого священика, який також служив разом з владикою і о. Тарасом. Служба правилася по-італійському, а сестри провадили співом. Святкування продовжува лися обідом в клюбі летунів над морем. На зворотному шляху ми заїхали ще до Пізи. Оглядали „похилену вежу” лиш ззовні, бо було вже пізно. Великою подією для нас була приватна авдієнція в папи Івана Павла II в понеділок, 15 грудня. Це була дуже зворушлива зустріч. Отець Тарас попросив благословення для своїх парафіян, а я - для своєї родини. Хочу поділитися ще одним переживан ням. У неділю, 21 грудня, я їздила з сином, владикою Глібом, до Падови, бо й там є наша громада. До неї доїжджає раз на місяць священик з Венеції о. Олексій Саранчук. Люди зорганізували собі гарний хор. Але ця поїздка була пов’язана ще з дру гою, до Пйовене, куди владику запросили іта лійці. Ось коротке пояснення. До того містечка спроваджували чорно бильських дітей на відпочинок улітку. Одна італійка, вдова, прийняла до себе 11-літнього хлопчину Юрчика, що був сиротою. Він мав уже незабаром від’їздити, але пішов купатися до басейну, ударився головою і, хоч його виря тували, наслідки були фатальні: дістав ушко дження мозку. Це сталося 2 роки тому. Його мали відіслати в Україну, але ця жінка под бала, щоб Юрчика залишити в Італії, бо була свідома того, що в Україні не було б кому ним опікуватися. 12 “НАШЕ ЖИТТЯ”, БЕРЕЗЕНЬ 2004 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
