Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ШІСТДЕСЯТЛІТТЯ ЖУРНАЛУ „НАШЕ ЖИТТЯ СТОРІНКИ МИНУЛОГО... OUR LIFE РІК I 4.5 ФИЛАДЕЛФІЯ, ПА., ТРАВЕНЬ, 1944 ЦШ А15 ЦЕНТІВ PHILADELPHIA, PA., MAY 1944 VOL. І No5 Серед нас, а також серед нижчих груп в Америці, поширився звичай, що громадяне і громадянки дожидають похвали й розголосу за кожний прояв патріотизму чи праці, яку вони у громадянському життю проявили. Скаже хтось промову, перейдеться з пушкою по залі, продасть кільканадцять “ тікетів” на представлення - і вже жде, щоб хтось про це “ виголосив зі сцени” чи написав в газеті. А вже найбільша пошесть на „похвали і паблісіті” поширилася за жертви на громадські чи добродійні цілі. Дійшло до того, що люде, які дають доляра чи пів, наперід застерігають собі, щоб про це було видрукувано в газеті. І біда, як цього не буде! Часто громадянин і громадянка, які місяцями не заглядають до своєї газети, не цікавляться тим, що у ній пишеться, - будуть перечитувати цілі сторінки жертводавців, чи борони Боже, їх між ними не полишено. Ці, що видають газету скаржаться, що нема місця, - та воно багато не помагає. „Таки друкуйте, і друкуйте, бо образяться!” - і містять наші газети цього краму на ярди, що, наприклад, громадянинові з Ньюарку цілком не цікаво, хто ходив зі збіркою в Клівленді, або навпаки. Є ще й такі, що жадають, щоб про їх жертву чи працю проголосити „до всіх газет” . Забувають вони, що є наші люде, які передплачують по кілька газет, і за це їм честь і слава. Але якою мукою для цих людей є ця сама допись, з цими самими назвисками незнакомих діячів, коли надибають її у чотирьох чи п’ятьох наших газетах. Ясним є, що таких домагань ніхто не ставить для самої контролі збірки, бо контроля відбувається на місцях, в товаристві, людьми, вибраними громадою, до яких усі мають довір’я. А як цього довір’я нема, то й „адвертайземент” в газеті не багато поможе. По усіх наших громадах в Америці і Канаді є люде, які щиро, безінтересовно трудяться для громадського діла й за це ніякої нагороди, ні слави не жадають. Скільки є наших трудячих жінок, що при нагоді свят і торжеств жертвують довгі години праці, варять, миють, чистять, недосипляючи, - часто й не з’їдять при заставленому столі цього, що самі зготовили. І навіть не дожидають похвали, хоч інші ждуть і збирають. Ці перші, ці правдиві громадянські діячки, які находять вдоволення у виконанні хосенного діла для громади; у цім, як можуть бачити, що щось твориться, з чого буде добро для загалу. А крім внутрішнього вдоволення, ще й инчий слід у громаді по такій ідейній одиниці лишається: зроблена праця, а не пусті слова. Скільки одиниць спомежи нашого громадянства не сходило зі сторінок газети: хвалили їх, славили, „пікчери” робили - і що з цього? Сьогодні газету читають, а завтра вона помандрувала на смітник. Людина побивається за похвалами та для них лиш робить кожну роботу у громаді, - а відійде лиш на часок, і сліду не остало з усієї хвали: бочка гуділа поки в неї товкли! Тому - крайна пора, щоб ми почали інакше дивитися на громадянську працю та патріотизм. Берім собі приклад з американців: скільки міліонів гроша складають вони тепер на цілі, скільки міліонів промов виголошуються для патріотичної пропаганди, скільки міліонів годин праці жертвували американські жінки для американського Червоного Хреста! А чи багато похвал ми читаємо по американських газетах? Чи подибаємо де цілі сторінки назвиск цих, що дарували по кілька долярів? Ні, ці люди працюють, бо це їхній обов’язок супроти вітчизни і громади. І ще довго буде клигати наша громадянська праця ящо ми не пічнемо так само на неї дивитися На Суспільні Теми Ч И Г Р О М А Д Я Н С Ь К А П Р А Ц Я ЗА П О Х В А Л У ? І. Л . Зберігаємо правопис оригіналу. 4 “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ 2004 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
