Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Дмитро ЧЕРЕДНИЧЕНКО ДЕРЕВО РОДУ, Ж И ТТЯ ... Було це в шістдесятих роках. Поет Петро Засенко якось питає: - Ви бачили купальського Дуба? - Дуба? Вінки, вогнище, папороть... - Ні, саме Дуба!.. Хто не бачив, гайда зі мною в Любарці - побачите. Тоді мені любарецький Дуб, скажу вам, був за найбільше відкриття світу. Може, й не за всіма правилами звичаю відбувався купальський ритуал, але люди пробудилися, ожили, коли почули, що на Засівському кутку ставлять Дуба. Нарешті! Слава Богу!.. І ввечері до того Дуба зійшлося чимало людей - і співали, й танок водили (аж незвично!), і святкували. І раділи - усе-таки спам’ятали Дуба... То увечері. А вдень ми з Петром Засенком, його сестрою Поліною та свояком Михайлом і моєю сестрою Олею сходили в леваду, назби рали квітів усяких, тими квітами обвинули знизу догори довжелезну щоглу (метрів десять зав довжки), а на самісінькім вершечку - соняшник, мов корона золота (саме перший зацвів). Ви копали глибоченьку ямку, гуртом звели Дуба та й поставили. Оля й Петро тримали, а я загортав землею. Петро ще й притоптував - утрамбо вував, щоб міцно Дуб стояв... А дівчата й жінки вистелили під тим Дубом зеленими променями татар-зілля вусе- біч від стовбура. А діткам так і хочеться тупнути босоніж по килиму цьому... Та й усі тепер роззуваються, таночок водять, співають. А молодиці й вареничків несуть. Пахне татар зіллям, канупером, любистком, м’ятою і... варе никами. А баба Настя (Петрова мати - Дика Настя) розказує всім, як раніше Дуба ставили, як його справляли. Для дівчат і хлопців це найчарівніше, найтаємничіше свято було. Ото зів’ють Дуба, уквітчають, приберуть рушниками. На кожному ж кутку - свій Дуб. Один від одного кращий. Навколо Дуба хлопці й дівчата за руки поберуться та й ходять співають... А тоді ж ніби порозходяться. Ніби. Бо хлопці тепер полюють - аби рушника чи ще щось там із Дуба непомітно взяти. А дівчата стережуть. Кмітливість, хитро щі, змагання, дотепи, викупи... Веселість і спо дівання - на хліб, на врожай, на щастя, на добру дорогу Сонця, на міцність дерева роду, дерева життя. Усе цієї ночі чарує, зціляє, ощасливлює, надихає... Єдиної цієї купальської ночі. - А яких пісень співали, яких пісень! - згадує і Галина Засенко, далека родичка баби Насті. - Цілу ніч співали, гуляли. Боже борони, щоб горілка була. Співали, танцювали, розва жалися. Бо знали: і ті квіти на Дубі, й рушники, і Сонце (соняшник) усіх оберігали - весь гурт, весь куток, усю громаду... Іноді й іконку на Дуба чіпляли. І стояв той Дуб від Івана до Петра (29 червня за ст.ст.). На Петра знов коло нього веселилися, а тоді гуртом усі “валяли” - тобто витягали, квіти-зілля розбирали додому й мили голову, щоб не боліла. “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ 2004 11 Купальський дуб (шістдесяті роки X X ст.). Фото Дмитра Чередниченка
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
