Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Дмитро ЧЕРЕДНИЧЕНКО ДЕРЕВО РОДУ, Ж И ТТЯ ... Було це в шістдесятих роках. Поет Петро Засенко якось питає: - Ви бачили купальського Дуба? - Дуба? Вінки, вогнище, папороть... - Ні, саме Дуба!.. Хто не бачив, гайда зі мною в Любарці - побачите. Тоді мені любарецький Дуб, скажу вам, був за найбільше відкриття світу. Може, й не за всіма правилами звичаю відбувався купальський ритуал, але люди пробудилися, ожили, коли почули, що на Засівському кутку ставлять Дуба. Нарешті! Слава Богу!.. І ввечері до того Дуба зійшлося чимало людей - і співали, й танок водили (аж незвично!), і святкували. І раділи - усе-таки спам’ятали Дуба... То увечері. А вдень ми з Петром Засенком, його сестрою Поліною та свояком Михайлом і моєю сестрою Олею сходили в леваду, назби рали квітів усяких, тими квітами обвинули знизу догори довжелезну щоглу (метрів десять зав довжки), а на самісінькім вершечку - соняшник, мов корона золота (саме перший зацвів). Ви копали глибоченьку ямку, гуртом звели Дуба та й поставили. Оля й Петро тримали, а я загортав землею. Петро ще й притоптував - утрамбо вував, щоб міцно Дуб стояв... А дівчата й жінки вистелили під тим Дубом зеленими променями татар-зілля вусе- біч від стовбура. А діткам так і хочеться тупнути босоніж по килиму цьому... Та й усі тепер роззуваються, таночок водять, співають. А молодиці й вареничків несуть. Пахне татар зіллям, канупером, любистком, м’ятою і... варе никами. А баба Настя (Петрова мати - Дика Настя) розказує всім, як раніше Дуба ставили, як його справляли. Для дівчат і хлопців це найчарівніше, найтаємничіше свято було. Ото зів’ють Дуба, уквітчають, приберуть рушниками. На кожному ж кутку - свій Дуб. Один від одного кращий. Навколо Дуба хлопці й дівчата за руки поберуться та й ходять співають... А тоді ж ніби порозходяться. Ніби. Бо хлопці тепер полюють - аби рушника чи ще щось там із Дуба непомітно взяти. А дівчата стережуть. Кмітливість, хитро щі, змагання, дотепи, викупи... Веселість і спо дівання - на хліб, на врожай, на щастя, на добру дорогу Сонця, на міцність дерева роду, дерева життя. Усе цієї ночі чарує, зціляє, ощасливлює, надихає... Єдиної цієї купальської ночі. - А яких пісень співали, яких пісень! - згадує і Галина Засенко, далека родичка баби Насті. - Цілу ніч співали, гуляли. Боже борони, щоб горілка була. Співали, танцювали, розва жалися. Бо знали: і ті квіти на Дубі, й рушники, і Сонце (соняшник) усіх оберігали - весь гурт, весь куток, усю громаду... Іноді й іконку на Дуба чіпляли. І стояв той Дуб від Івана до Петра (29 червня за ст.ст.). На Петра знов коло нього веселилися, а тоді гуртом усі “валяли” - тобто витягали, квіти-зілля розбирали додому й мили голову, щоб не боліла. “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ 2004 11 Купальський дуб (шістдесяті роки X X ст.). Фото Дмитра Чередниченка
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
