Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Ж Т П П Ш Г Г А 0 Т Р 1 ?Т Н V iT D A IIiriu irA I ЇГ Т А Р Т Ї *ІЖжЖv* *Л Л,,ІА^л Лігж^ДжЖ v Ilk*/жЖжД^Ю^Жж^^Ш Ж^д *Ж Микола МУШИНКА ОРГАНІЗАТОРКА УКРАЇНСЬКОГО ЖІНОЧОГО РУХУ В ЧЕХІЇ У міжвоєнному часі Чехія була одним з головних центрів жіночого руху української політичної еміграції. Тут діяли такі поважні жіночі організації, як „Союз українських хрис тиянок” в Подєбрадах (а при ньому видавництво „Київ”), „Український жіночий союз” (з власною їдальнею, бібліотекою, дитсадком, школою), „Громада українських студенток” у Празі та багато інших. У Чехії жили і працювали такі визначні діячки українського руху, як Софія Русова, Валерія О’Конор-Вілінська, Платоніда Росиневич-Щуровська, Галина Приходько, Оле на Теліга, Катря Антонович та десятки інших. Комуністична влада після Другої світової війни зліквідувала всі ці організації. У перші післявоєнні роки неофіційно намагалися утри мувати громадське життя українських жінок Зінаїда Мирна, Ніна Левитська, Зінаїда Кущин- ська, Олександра Сірополко, однак після їх смерти завмерло і громадське життя українських жінок. Пожвавлення настало під час „Празької весни” 1968 р. (завдяки ініціятиві Олени Косач- Шимановської - сестри Лесі Українки) та Зіни Ґеник-Березовської. Але радянські танки його остаточно придушили, тепер вже, здавалось, назавжди. Та після повалення комуністичної диктатури в Чехії в листопаді 1989 р. там почав відроджуватися й український жіночий рух. На чолі відродження стала того часу маловідома українська жінка Тетяна Беднаржова, яка за десять років у Празі провела неймовірно велику організаційну та наукову роботу не лише у ділянці жіночого руху, але й у чеській україніс тиці. На превеликий жаль, 12 жовтня 2003 р. не стало цієї невтомної трудівниці. Хто вона, ця жінка? Тетяна Беднаржова (дівоче прізвище Га лушко) народилася 23 березня 1927 р. в м. Ко беляки Полтавської области. Після закінчення університету вона працювала викладачем Педа гогічного інституту ім. М. Горького (нині Педа гогічний університет ім. М. Драгоманова) у Києві. Переселившись із Києва у Прагу, вона з 1976 р. до відходу на пенсію 1990 р. викладала різні дисципліни на педагогічному факультеті Карлового університету в Празі. За цей час вона була авторкою або співавторкою вісьмох книж кових публікацій, здебільшого підручників для студентів (про лекторську майстерність, універ ситетські виклади, університетський семінар, Надєжду Крупську та ін.) За ці та інші публікації Карлів університет у Празі надав Т. Беднаржовій звання доцента. До україністики вона активно залучилася після 1989 р. Була співзасновницею та довго річною головою Спілки українських жінок в Чеській республіці. У 1992 р. стала активним членом Асоціяції україністів Чехії. Виступала на багатьох міжнародних конгресах та конферен ціях у Празі, Києві, Одесі, Харкові, Львові, Пря- 6 НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛЮТИЙ 2004 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
