Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Віра ВОВК С Т А Р І П А Н Я Н К И РОМАН ЯБЛУКО „Будете, наче Бог, відаючі добро і зло”, - і жінка з’їла плід з яблуні. То було те саме дерево, що дарувало безсмертя германським богам, чиї плоди роздавала Ідуна. І одне з тих, що росло в саді Гесперид і що належало богині Гері, княгині з роду титанів, а дружині Зевеса, і яблука якого Геракль мав принести своєму володарю Ерістеєві. Чарівне яблуко. Те, що застрягло в горлянці Білосніжки аж до любовного поцілунку. Те, що малював Пікассо (розкраяне); те, що наповнювало пахощами йонатани, пепіни, ренети, паперівки біля білого родинного дому Раїни в Кутах. Те, що гупало об землю десь там, у її Пеньківці, і що вона заодно тче на дереві життя. Те, що звисало з дерев у Довженковій „Землі”, між які несли відкриту домовину юнака. Прадерево, райське дерево. З нього я зірвала це яблуко, що тримаю в руці для тебе. Хто ти, невідомий друже? Як довго Я тужу за тобою, як дуже хочеться зустріти тебе в житті! Ти, якому я без вагання віддала б руку на ціле життя. Ти - розумний , але не блискучий зовні; рішучий, але не авторитарний; спокійний, але не байдужий; непідкупний, правдомовний, справедливий; ти, що любиш сміятися, але вмієш бути поважним і вдумливим; ти, що маєш тільки одне слово, а не безліч, включно з їхніми протиставленнями; ти мужній, але лагідний; вродливий, але скромний; пристрасний, але опанований. Чому я так і не пізнала тебе в житті? На якомусь розі вулиці я повинна б була тебе зустріти, правда? Моє серце роками горіло до тебе. Дивися: моє волосся вже стало сивим водоспадом, але ніде я тебе не помітила. Часом здавалося, що бачу тебе здалека. Часом гадала, що ти - Орляндо, але коли ближче підходила, зустрічала незнайомця, твій образ затирався, як стара фреска, залишаючи тільки якісь нез’ясовані мазки, що здалека нагадували красу, якої вже не помітно, наче б ти жив колись в інших часах, покритих століттями, і я бачила тебе тільки крізь призму якоїсь легенди, якогось пів-забутого міту. Мій коханий! Наче бог Індра, ти являєшся мені в безсонних ночах місячної повні, і я знову тепер молода дівчина з розпущеним волоссям і квітучим тілом, одягненим шовкопряжею проміння, з білим цвітом за вухом і з піснею на вустах, чекаю тебе, мого вибранця, щоб подарувавати тобі душу і плоть навіки. Віра Вовк. ” Проза ”. Київ, Родовід, 2001 р. 2 “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛЮТИЙ 2004 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
