Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
- Ходи ближче, подивлюся на тебе. Так, так, правду казали мої дочки-хвилі, що в тебе очі поголубіли від моря. Хочеш жити у мене? Я подарую тобі палац, де місяць спить удень, а сонце вночі. Хвилі принесуть тобі скарби затоплених кораблів. - А мама, тато, сестричка й братчик? А наша хата? Без мене наша хата стане порожньою, бо мама завжди каже, що мене повна хата... - Хіба вона краща від мого палацу? - здивувався король. - О, так! Вона вкрита морською травою, і бузько звив на ній гніздо, таке високе, як маяк! - Так що ж тобі дати на спомин, як уже не хочеш у мене остатися? На ось тобі гостинця, - і король простягнув хлопчикові білу перлину, як качине яйце. Романко згадав про качечку. - Дорогий королю, я прошу тебе тільки одне: верни мені мого Латку! - Латку? Що це таке? - О, це мій собачка. Він білий з чорною латкою на голові. Ми росли разом, і хвилі взяли його зі собою. Латка - мій найліпший приятель. - Гей, хвилі! - гукнув король. - Віддайте Латку, пустунки! А ти, хлопче, - звернувся він до Романка, - бережи цю перлину. Хто її має, того любить море. Князь Святослав возив її з собою в морські походи, козаки ховали її в своїх чайках, як їхали „до турка в гості”. Тепер вона - твоя. Романко хотів був сказати „спасибі”, але враз звідкись узявся Латка і кинувся йому на груди... Розбудив його голос батька: - Не спи так близько берега, синку, а то чубата хвиля забере тебе в море. - Я був у морського короля, тату! Він подарував мені перлину - таку велику, як качине яйце. Дивіться! - Романко розтулив затисненого кулака. Там була біла скойка. Тато посміхнувся. - Як дивно... продовжував Романко. - Я думав... Але по мене приплив човник з голубим вітрилом. І Латка знайшовся! Я буду берегти білу скойку, як дарунок морського короля. - Човник з голубим вітрилом возив тебе, синку, в королівство снів. А тепер допоможи мені віднести цю сіть. Мама, сестричка і братчик уже ждуть обідати. Віра Вовк. Проза. Київ. Родовід, 2001 р. Сміховинка ВЕЛИКА РІЗНИЦЯ - Скільки років має твій братик Івасик? - питає Ірка Славку. - Один рік, - відповідає Славка. - Мій песик Бурко має також один рік. Дивись, як він чудово бігає, а Івасик щойно вчиться ставити перші кроки. - Е, - обороняє Славка братика, - Бурко має чотири ноги, а Івасик тільки дві. “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛЮТИЙ 2004 35
Page load link
Go to Top