Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
- Ходи ближче, подивлюся на тебе. Так, так, правду казали мої дочки-хвилі, що в тебе очі поголубіли від моря. Хочеш жити у мене? Я подарую тобі палац, де місяць спить удень, а сонце вночі. Хвилі принесуть тобі скарби затоплених кораблів. - А мама, тато, сестричка й братчик? А наша хата? Без мене наша хата стане порожньою, бо мама завжди каже, що мене повна хата... - Хіба вона краща від мого палацу? - здивувався король. - О, так! Вона вкрита морською травою, і бузько звив на ній гніздо, таке високе, як маяк! - Так що ж тобі дати на спомин, як уже не хочеш у мене остатися? На ось тобі гостинця, - і король простягнув хлопчикові білу перлину, як качине яйце. Романко згадав про качечку. - Дорогий королю, я прошу тебе тільки одне: верни мені мого Латку! - Латку? Що це таке? - О, це мій собачка. Він білий з чорною латкою на голові. Ми росли разом, і хвилі взяли його зі собою. Латка - мій найліпший приятель. - Гей, хвилі! - гукнув король. - Віддайте Латку, пустунки! А ти, хлопче, - звернувся він до Романка, - бережи цю перлину. Хто її має, того любить море. Князь Святослав возив її з собою в морські походи, козаки ховали її в своїх чайках, як їхали „до турка в гості”. Тепер вона - твоя. Романко хотів був сказати „спасибі”, але враз звідкись узявся Латка і кинувся йому на груди... Розбудив його голос батька: - Не спи так близько берега, синку, а то чубата хвиля забере тебе в море. - Я був у морського короля, тату! Він подарував мені перлину - таку велику, як качине яйце. Дивіться! - Романко розтулив затисненого кулака. Там була біла скойка. Тато посміхнувся. - Як дивно... продовжував Романко. - Я думав... Але по мене приплив човник з голубим вітрилом. І Латка знайшовся! Я буду берегти білу скойку, як дарунок морського короля. - Човник з голубим вітрилом возив тебе, синку, в королівство снів. А тепер допоможи мені віднести цю сіть. Мама, сестричка і братчик уже ждуть обідати. Віра Вовк. Проза. Київ. Родовід, 2001 р. Сміховинка ВЕЛИКА РІЗНИЦЯ - Скільки років має твій братик Івасик? - питає Ірка Славку. - Один рік, - відповідає Славка. - Мій песик Бурко має також один рік. Дивись, як він чудово бігає, а Івасик щойно вчиться ставити перші кроки. - Е, - обороняє Славка братика, - Бурко має чотири ноги, а Івасик тільки дві. “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛЮТИЙ 2004 35
Page load link
Go to Top