Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Віра ВОВК ЧОВНИК З ГОЛУБИМ ВІТРИЛОМ Був собі хлопчик Романко, син рибалки. Романкова родина жила в хатині, вкритій морською травою, де було місце для тата, мами, сестрички, братчика та ще й для собачки Латки. Латка бігав завжди за Романком, носив його вудку і спав коло його ніг, звинувшися в клубочок. На даху Романкової хатини бузько виліпив собі на колесі з воза високе гніздо. Було воно таке високе, як маяк, і певно, можна було з нього бачити султанів палац у Царгороді. Романко допомагав батькові плести сіті, носити кошики з рибою і ладнати човен в дорогу. Але батько вибирався на море сам, щоб високі і чубаті хвилі не схопили хлопчину. Хвилі дуже люблять хапати пустунів. Коли батьків човен зникав за обрієм, Романко вдивлявся в хвилі, які викидали для нього на берег різні іграшки: кручені скойки, різнобарвні зорі, камінці. Часом випливали з глибини створіння в прозорих, як павутиння, мереживах з червоними або фіялковими рубцями. Тоді Романко забував за світ Божий. Хвилі гналися, як дикі коні, одна за одною, переливалися з клекотом і намагалися зловити Романка за п’яту. Але хлопчик щоразу підтягав ногу. Одного разу, коли Романко сидів з Латкою на березі, надпливла звідкись на хвилях біла качечка. Латка загавкав, але качечка не злякалася. „Провчу її!” - подумав Латка і скочив за качкою в море. Хвилі вхопили собачку і понесли з собою. - Латко! Латко, вернися! - кричав Романко, але собачка не вертався. Романкові зробилося дуже жаль свого приятеля. Він пригадав собі, як тато приніс Латку щенятком до хати. Латка був тоді такий маленький , що його можна було сховати в кишеню. Не вмів ще дивитися, і треба було його вчити їсти. Потім він навчився багато всяких мудрих штук, як собаки з мандрівного цирку. І ось Латки вже немає... Враз далеко на морі замерехтіло щось, ніби крильця голубого метелика. Ось воно ближче, ближче... Але то був не метелик, а - човник з голубим вітрилом. Човник був порожній, але здаввалося, що він усе розуміє, бо коли Романко простягнув руку, човник відразу пристав до берега. „Який гарний човник! - подумав хлопчик. - Здається, він запрошує мене поплавати”. Того човник і хотів, бо як тільки Романко сів у нього, він замаяв голубим вітрилом і поплив у море. Відпливши геть далеко, човник раптом звинув вітрило і потонув у хвилях. Хлопчина злякався. Довкола нього розгортався невиданий світ: дивовижні сині водорості, рожеві коралеві кущі, велетенські черепахи, їжаки, медузи, подібні до казкових квітів... Потім вода почала чимраз більше синіти, гейби заходила ніч, і вже тільки світляві риби показували далі дорогу. Почувши під ногами тверду землю, Романко розглянувся і побачив морського короля. Він сидів під коралевою скелею і великим золотим тризубом чесав свою бороду з синіх водоростей. - Ти рибалчин син, Романку, правда? — спитав король. - Так. 34 “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛЮТИЙ 2004 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
