Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Віра ВОВК ЧОВНИК З ГОЛУБИМ ВІТРИЛОМ Був собі хлопчик Романко, син рибалки. Романкова родина жила в хатині, вкритій морською травою, де було місце для тата, мами, сестрички, братчика та ще й для собачки Латки. Латка бігав завжди за Романком, носив його вудку і спав коло його ніг, звинувшися в клубочок. На даху Романкової хатини бузько виліпив собі на колесі з воза високе гніздо. Було воно таке високе, як маяк, і певно, можна було з нього бачити султанів палац у Царгороді. Романко допомагав батькові плести сіті, носити кошики з рибою і ладнати човен в дорогу. Але батько вибирався на море сам, щоб високі і чубаті хвилі не схопили хлопчину. Хвилі дуже люблять хапати пустунів. Коли батьків човен зникав за обрієм, Романко вдивлявся в хвилі, які викидали для нього на берег різні іграшки: кручені скойки, різнобарвні зорі, камінці. Часом випливали з глибини створіння в прозорих, як павутиння, мереживах з червоними або фіялковими рубцями. Тоді Романко забував за світ Божий. Хвилі гналися, як дикі коні, одна за одною, переливалися з клекотом і намагалися зловити Романка за п’яту. Але хлопчик щоразу підтягав ногу. Одного разу, коли Романко сидів з Латкою на березі, надпливла звідкись на хвилях біла качечка. Латка загавкав, але качечка не злякалася. „Провчу її!” - подумав Латка і скочив за качкою в море. Хвилі вхопили собачку і понесли з собою. - Латко! Латко, вернися! - кричав Романко, але собачка не вертався. Романкові зробилося дуже жаль свого приятеля. Він пригадав собі, як тато приніс Латку щенятком до хати. Латка був тоді такий маленький , що його можна було сховати в кишеню. Не вмів ще дивитися, і треба було його вчити їсти. Потім він навчився багато всяких мудрих штук, як собаки з мандрівного цирку. І ось Латки вже немає... Враз далеко на морі замерехтіло щось, ніби крильця голубого метелика. Ось воно ближче, ближче... Але то був не метелик, а - човник з голубим вітрилом. Човник був порожній, але здаввалося, що він усе розуміє, бо коли Романко простягнув руку, човник відразу пристав до берега. „Який гарний човник! - подумав хлопчик. - Здається, він запрошує мене поплавати”. Того човник і хотів, бо як тільки Романко сів у нього, він замаяв голубим вітрилом і поплив у море. Відпливши геть далеко, човник раптом звинув вітрило і потонув у хвилях. Хлопчина злякався. Довкола нього розгортався невиданий світ: дивовижні сині водорості, рожеві коралеві кущі, велетенські черепахи, їжаки, медузи, подібні до казкових квітів... Потім вода почала чимраз більше синіти, гейби заходила ніч, і вже тільки світляві риби показували далі дорогу. Почувши під ногами тверду землю, Романко розглянувся і побачив морського короля. Він сидів під коралевою скелею і великим золотим тризубом чесав свою бороду з синіх водоростей. - Ти рибалчин син, Романку, правда? — спитав король. - Так. 34 “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛЮТИЙ 2004 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
