Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ВІДІЙШЛИ У ВІЧНІСТЬ ЗЕНЯ ЗАРИЦЬКА З волі Всевишнього 29 листопада 2003 р. відійшла у всесвіт незабутня членка 103-го Відділу СУА в Гемпстеді на Лонґ-Айленді св. п. Зеня Зарицька. Залишила по собі' багату спадщину в цій жіночій організації, а рівночасно глибоку порожнечу, яку ми всі відчуваємо. Зеня Зарицька була однією з тринадцятьох засновниць 103-го Відділу, більш як ЗО років тому вона стала в ряди СУА і працювала на добро організації та українського народу. Постійно цікави лася справами Відділу й місцевої громади. Коли здоров’я стало на заваді її активної праці, Зеня зуміла ще морально і духовно підтримувати наших членок.. Зеня народилася 1919 р. в Гусятині на Західній Україні в родині Дмитра і Марії Шахновичів. Мати, родом зі священичої родини Кришталовичів, виховала дітей в любові до рідної землі і її народу. Батько був промисловцем. Родина була численною, але, на жаль, більшовики вивезли до Сибіру майже всіх. Там вони загинули. Батько був ветераном Першої світової війни і скоро після війни помер. Із чотирьох дітей залишилися тільки Зеня і її старша сестра, яка мешкає в Гусятині. Народну школу Зеня закінчила в Гусятині, а середню освіту здобула в торговельній школі у Львові. Там дівчина знайшла багато однодумців і приятелів, які поділяли її політичні погляди. Друга світова війна змушувала залишати рідний край і прокладати шлях у незнану чужину. Зеня опинилася в Німеччині, у місті Мюнхені. Там довідалася про родину Зарицьких, що мешкала тоді в таборі переселенців в Регензбурзі. Зеня поїхала до них, щоб повідомити про смерть найстаршого сина Славка, якого розстріляли німці на її очах. Так Зеня познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Гілярієм. Зеня приїхала до Америки 1949 p., сюди також приїхала родина Зарицьких. Прязнь Зені і Гілярія перейшла в кохання, і на початку 1950 р. молода пара повінчалася у церкві св. Юра в Нью- Йорку. Подружжя поселилося в штаті Нью-Джерзі, згодом втішалися трійком дітей - Юрієм та близнятками Марусею і Гілярієм - молодшим. 1960 р. родина Зарицьких переїхала на Лонґ- Айленд в Плейнвю. Незважаючи на щоденні родинні обов’язки Зеня інтенсивно включилася в громадську працю. Довгі роки вчила безплатно в місцевій українській суботній школі, була активною членкою Пласт Прияту і Товариства „Патріярхат”. Допомагала місцевій молодіжній танцювальній групі, упродовж багатьох років була секретаркою місцевого відділу Народного Союзу, брала активну участь у громадських заходах, виконувала свої обов’язки енергійно і сумлінно. Останніми роками вступила до Клюбу Сеньйорів. У березні 1969 р. Зеня Зарицька стала однією з основоположниць 103-го Відділу СУА. У Відділі була взірцевою членкою, обіймала різні посади в Управі Відділу, була головою, культосвітньою референткою, секретаркою, референткою суспільної опіки, часто відвідувала хворих в піклувальних домах чи лікарнях. Ще так недавно Зеня робила пакунки для людей, що потерпали від нестатків в Україні. Так ще звучать її слова: „Сиджу вдома, то хоча у цій ділянці ще можу допомогти своєму Відділові”. Зеня часто робила цікаві доповіді, писала гуморески, історію 103-го Відділу, яку поширювала з кожним ювілеєм. Останній раз прочитала цю історію у жовтні 1999 р. на бенкеті з нагоди 30-літнього ювілею нашого Відділу. А скільки мистецьких виставок влаштовувала у бібліотеках, на міжна родних і місцевих фестивалях, школах - годі перерахувати. Все це сприяло поширенню інформації про Україну, нашу культуру і традиції серед аме риканців. Часто під керівництвом Зені членки влаш товували різні заходи: „День матері”, „Андріївський вечір”, „Показ народної ноші”, „Чайні вечори” та ін. Зеня була направду динамічною силою для Відділу. Її праця не кінчилася на обов’язках Відділу, вона часто їздила до Нью-Йорку, щоб взяти участь у засіданнях Окружної Управи та різних заходах СУА. За заслуги Головна Управа СУА нагородила Зеню Почесною грамотою. Зеня була рішуча, зарадна, весела, ввічлива і говірка. З нею можна було провадити дискусії на різні теми, вона залюбки читала. Вміла приєднувати кругом себе широкий круг приятелів, уміла в потребі потішити, заохотити до праці, піднести на дусі. Закінчення на стор. 33. “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛЮТИЙ 2004 29
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
