Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ШІСТДЕСЯТИЛІТТЯ ЖУРНАЛУ СУА „НАШЕ ЖИТТЯ СТОРІНКИ З МИНУЛОГО... ОРГАН СОЮЗУ НАШЕ ЖИТТЯ і GFFICIAL OHG/.N OF THE У НРАЇНОК CKRAINIAU / АМЕРИКИ щтщ W щтт ■WOMEN’S LEAGUE - OUR LIFE OF AMERICA РІК І Ч. З ФИЛАДЕЛФ1Я, ПА., БЕРЕЗЕНЬ, 1944 ЦІНА 15 ЦЕНТІВ PHILADELPHIA, PA., MARCH Ї944 VOL. І ЛІ З ЛИСТ ВІД СИНА “Дорога мамо! Було мені краще, коли я був на вправах в краю, в кемпі, бо тоді я міг писати до Тебе по-українськи. Тепер за морем, не дозволили нам писати іншою мовою, крім англійської. Та це для мене було надто прикре, і я просив старшин, щоб дозволили мені писати домів по українськи. Як бачиш, мені цей дозвіл дали, і з цього я дуже, дуже щасливий. Тепер, як пишу до Тебе по-українськи, то видається мені, що я дома і говорю з Тобою. Ти теж пиши до мене по-українськи, бо як читаю такий Твій лист - то наче чую Твій голос та бачу перед собою Твоє лице”. “Колись, поки я ще пішов до нейві - я нераз дорікав Тобі за це, що ходиш до організації, що жертвуєш час на суспільну працю. Який я був нерозумний, що я цеї праці не цінив! Який я був нерозумний, що не цінив цього, що Тобі давав Союз Українок. Тепер - аж тепер бачу, що своє гніздо найдорожче, а матірна мова, ця, якої Ти мене навчила, - найцінніша за все"."Працюй мамо, якнайбільше для свого народу, бо знаю, скільки Україна потребує, й буде потребувати робітників і робітниць! Цілую Твої добрі руки, Твій син Павло”. Десь з австралійської джунґлі чи від воріт поневоленої Европи прийшов цей лист, писаний українською мовою від хлопця, який України не бачив на очі. Писаний американським моряком, у якого любов для мови батьків така велика та відважна, що наказує йому вдаватися до влади та просити про уступок, про виняток з правила строгої військової цензури лиш на це, щоб написати до мами лист по- українськи. І люде ці, ці старшини при владі, зрозуміли, що таке прохання молодого хлопця - це не злочин, ні зухвалість. Це не доказ невірности, чи легковаження американської мови. Навпаки - вказівка, які великі цінності виніс цей хлопець з дому, де гомоніла мова, привезена з далекої, української землі. Чим мусіла бути у цьому домі мати, коли її дитині так дуже залежить на тому, щоб писати до неї її мовою, щоб усе, чого вчила його, зберегти наче святощі, так точно, та звуком цеї мови, яка вийшла з матірних уст. І дозвіл влади прийшов. Бо хлопець, який цінить усе, що виніс з рідної хати, та так дуже цим усім дорожиться - напевно не завагається боронити усіма силами землі, на якій могло свобідно держатися родинне гніздо, що привязало його до себе такими сильними, нерозривними нитками почувань та духа. Прийшов дозвіл, і суворий, підзорливий цензор, всупереч законові, прибив свою печать на українських стрічках листа, що його американський моряк шле через океан рідній мамі. Ми гордимося Мамою, що виховала цього сина. Тим більше, що вона наша рідна - вона членка Союзу Українок Америки. (Зберігаємо правопис оригіналу) “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛЮТИЙ 2004
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
