Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
леньку родину, зразу ж розпочала працювати вчителькою музики. Та не довго тривала та праця: у липні 1947 р. її арештувало МҐБ, і після тривалих допитів вдову полковника УПА було засуджено до 25 років ув’язнення у концтаборах. Навіть для тих умов цей термін видавався неймовірним і нереальним. Почався, мабуть, найстрашніший період нелегкого життя Галі Грабець: жахливий заґратований поїзд-“товар- няк” завіз її з тисячами інших українських бранців до Сибіру. Табори розкидані були в тайзі, ув’язнені мали в голоді й холоді цілими днями рубати ліс. Політичних в’язнів утриму вали разом із кримінальними злочинцями - головорізами, що запроваджували в таборі свої бандитські звичаї. Але й у цих нелюдських умовах інтелігентна людина не тратила своєї гідності: Галя стала керівником хору, з яким підготувала в’язанку українських пісень і виступала з концертами. Після виснажливої ро боти на лісопильному заводі, змучені нестерп ним голодом, переслідувані кримінальними злочинцями, в’язні збиралися на співанки й готували концертні програми, з якими виступали у різних концентраційних таборах. Скільки випробовувань, знущань і небез пек зазнала Галина Грабець у таборах, не можливо розказати у невеликій статті. (Про це оповідає книжка “Ув’язнена скрипка”, написана за розповідями Галі Михайлом Андрусяком та видана в Коломиї 1992 року). В одному з таборів доля звела її з дружиною Василя Барвінського Наталею та з Оленою Степанівною. Тут політ- ув’язнені спромоглися навіть спільними зусил лями поставити музичні вистави - “Наталку- Полтавку” та “Ой, не ходи, Грицю”. А на одному з виїздних виступів у котромусь із таборів Галі передали вісточку від професора Василя Бар вінського. Старенький музикант тяжко карався, позбавлений права займатися своєю улюбленою справою - музикою. Все ж потай він компо нував, і якось передав Галі „Фантазію” для скрипки з фортеп’іяном, підписану псевдонімом В. Васильченко. Так, усупереч намаганням ста лінських посіпак, поневолені музиканти від стоювали у табірних умовах свою гідність. Після смерти Сталіна появилася деяка можливість домагатися звільнення з концент раційних таборів. У 1955 р. Галя Грабець на писала листа до Москви і, проти сподівання, її справу переглянули, а саму жінку відпустили у 1956 р. на волю. Повернувшись до Коломиї, Галина Грабець не поривала листовного зв’язку з ув’язненими Барвінськими, допомагаючи ім чим могла. Дружні стосунки з композитором зберегла до його останнього дня. Незважаючи на власні труднощі й заклопотаність вчительською роботою, завжди пам’ятала, що її обов’язок - розповісти людям правду про видатних укра їнських діячів, з яким звела її доля. Перед учнями й дорослими музиками в Коломиї, у Львові, в Дрогобичі та інших містах Г. Грабець багато виступала зі спогадами про Василя Барвінського, висвітлюючи правдивий і гідний захоплення образ цього визначного діяча. Опублікувала листи Барвінського із заслання, що дозволяють зрозуміти душу й поставу компо зитора. Не менш важливою справою для Галі Грабець було відновити правду про долю і діяльність Омеляна Грабця - одного з тих діячів українського визвольного руху, будь-яку згадку про яких намагалася витерти з пам’яті народу радянська ідеологічна машина. З допомогою товаришів і соратників полковника “Батька” (такою була підпільна кличка Грабця) були зібрані спогади про його діяльність, в яких відтворено образ розумного і відважного воїна. Ці матеріяли видано книжкою “Командир групи УПА ‘Південь’ полковник ‘Батько’”: Омелян Грабець у спогадах бойових друзів та родини.” Коломия, 2001. Здавалося б, виконано всі належні справи і після довгого важкого життя Галина Грабець має право на спокійний відпочинок. Однак її активна вдача невгамовна. І сьогодні вона цікавиться всіма подіями у політичному та культурному житті України, підтримує доброю порадою своїх колишніх учнів, уважно слідкує за розробкою спадщини Василя Барвінського, допомагаючи своїми знаннями у цій справі. Галина Грабець - людина з покоління незламних борців за долю України, яким ми завдячуємо нашою нинішньою державою, у яких маємо чого вчитися і яких завжди будемо глибоко шанувати.
Page load link
Go to Top