Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
леньку родину, зразу ж розпочала працювати вчителькою музики. Та не довго тривала та праця: у липні 1947 р. її арештувало МҐБ, і після тривалих допитів вдову полковника УПА було засуджено до 25 років ув’язнення у концтаборах. Навіть для тих умов цей термін видавався неймовірним і нереальним. Почався, мабуть, найстрашніший період нелегкого життя Галі Грабець: жахливий заґратований поїзд-“товар- няк” завіз її з тисячами інших українських бранців до Сибіру. Табори розкидані були в тайзі, ув’язнені мали в голоді й холоді цілими днями рубати ліс. Політичних в’язнів утриму вали разом із кримінальними злочинцями - головорізами, що запроваджували в таборі свої бандитські звичаї. Але й у цих нелюдських умовах інтелігентна людина не тратила своєї гідності: Галя стала керівником хору, з яким підготувала в’язанку українських пісень і виступала з концертами. Після виснажливої ро боти на лісопильному заводі, змучені нестерп ним голодом, переслідувані кримінальними злочинцями, в’язні збиралися на співанки й готували концертні програми, з якими виступали у різних концентраційних таборах. Скільки випробовувань, знущань і небез пек зазнала Галина Грабець у таборах, не можливо розказати у невеликій статті. (Про це оповідає книжка “Ув’язнена скрипка”, написана за розповідями Галі Михайлом Андрусяком та видана в Коломиї 1992 року). В одному з таборів доля звела її з дружиною Василя Барвінського Наталею та з Оленою Степанівною. Тут політ- ув’язнені спромоглися навіть спільними зусил лями поставити музичні вистави - “Наталку- Полтавку” та “Ой, не ходи, Грицю”. А на одному з виїздних виступів у котромусь із таборів Галі передали вісточку від професора Василя Бар вінського. Старенький музикант тяжко карався, позбавлений права займатися своєю улюбленою справою - музикою. Все ж потай він компо нував, і якось передав Галі „Фантазію” для скрипки з фортеп’іяном, підписану псевдонімом В. Васильченко. Так, усупереч намаганням ста лінських посіпак, поневолені музиканти від стоювали у табірних умовах свою гідність. Після смерти Сталіна появилася деяка можливість домагатися звільнення з концент раційних таборів. У 1955 р. Галя Грабець на писала листа до Москви і, проти сподівання, її справу переглянули, а саму жінку відпустили у 1956 р. на волю. Повернувшись до Коломиї, Галина Грабець не поривала листовного зв’язку з ув’язненими Барвінськими, допомагаючи ім чим могла. Дружні стосунки з композитором зберегла до його останнього дня. Незважаючи на власні труднощі й заклопотаність вчительською роботою, завжди пам’ятала, що її обов’язок - розповісти людям правду про видатних укра їнських діячів, з яким звела її доля. Перед учнями й дорослими музиками в Коломиї, у Львові, в Дрогобичі та інших містах Г. Грабець багато виступала зі спогадами про Василя Барвінського, висвітлюючи правдивий і гідний захоплення образ цього визначного діяча. Опублікувала листи Барвінського із заслання, що дозволяють зрозуміти душу й поставу компо зитора. Не менш важливою справою для Галі Грабець було відновити правду про долю і діяльність Омеляна Грабця - одного з тих діячів українського визвольного руху, будь-яку згадку про яких намагалася витерти з пам’яті народу радянська ідеологічна машина. З допомогою товаришів і соратників полковника “Батька” (такою була підпільна кличка Грабця) були зібрані спогади про його діяльність, в яких відтворено образ розумного і відважного воїна. Ці матеріяли видано книжкою “Командир групи УПА ‘Південь’ полковник ‘Батько’”: Омелян Грабець у спогадах бойових друзів та родини.” Коломия, 2001. Здавалося б, виконано всі належні справи і після довгого важкого життя Галина Грабець має право на спокійний відпочинок. Однак її активна вдача невгамовна. І сьогодні вона цікавиться всіма подіями у політичному та культурному житті України, підтримує доброю порадою своїх колишніх учнів, уважно слідкує за розробкою спадщини Василя Барвінського, допомагаючи своїми знаннями у цій справі. Галина Грабець - людина з покоління незламних борців за долю України, яким ми завдячуємо нашою нинішньою державою, у яких маємо чого вчитися і яких завжди будемо глибоко шанувати.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
