Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Наталя працювала в Коломиї, згодом у місті Рівному на Волині. У вільні дні вона навчала дружину ди ректора одного з польських підприємств гри у теніс. Це й допомогло їй переселитися 1928 р. до Варшави і знайти там працю. Згодом Наталя вступила на вокальний факультет Варшавської консерваторії, яким керувала російська оперна співачка Софія Вілевич. У Варшаві Наталя по чала виступати з сольними номерами у концерт них програмах. Так склалося, що мешканя На талі було неподалік від помешкання Петра Андрусева, який вчився у Варшаві, в Академії Мистецтв. Петро Андрусів багато років жив у Польщі і значною мірою перебував під польським впли вом. Йому пророкували велику кар’єру, забезпе чене життя і, згодом, одруження з польською дівчиною. Щоб переконати його у тому, що він є українцем, сином великого народу, Наталі треба було докласти чимало зусиль. Своєю особою вона гідно представляла українську молодь, по казала високу освіченість і непересічний талант, чим і підкорила серце молодого мистця. Наталії вдалося переконати Петра, що його праця по винна служити Україні, якій він завдячує своїм великим талантом. Вона стала першою співпра- цівницею, критиком і надхненницею його твор чосте. Одружилися Наталія Семіон з Петром Андрусевим в 1939 р. Вінчання відбулося у Варшаві в українській церкві в присутності дружини польського прем’єр-міністра Жанет Складковської та міністра внутрішніх справ. Свідками на весіллі були Петро Малиш і мистець Петро Мегик. До пізньої осені 1944 р. подружжя меш кало у Варшаві. Під час повстання, нацистські людолови вивозили людей з Варшави до Ні меччини. Наталю також схопили і вона опини лася далеко від свого чоловіка, в одному з поїздів, які везли людей на примусові роботи. В Німеччині Наталя працювала і жила в таборі поблизу Офенбаха до кінця війни. З чоловіком їй довелося зустрітися щойно після війни. Под ружжя оселилося разом з іншими українцями в таборі під опікою УНРА. Перші місяці життя були затьмарені постійним страхом примусового повернення до Радянського Союзу. Це був час, коли американська військова влада вночі дозво ляла російським військовим нишпорити по та борі та полювати на людей. Одного разу Наталя подала ідею заснувати мистецький гурток, в якому українські малярі могли б знаходити не тільки спільну мову в мистецтві, але й підтримувати один одного в нелегкому таборовому житті. Наталя сама орга нізовувала і співала на концертах, розважаючи співробітників і поранених вояків американської армії, які перебували на лікуванні в розміщених неподалік лікарнях. Вона також знаходила лю дей, які замовляли портрети своїх рідних і близьких у Петра. Своєю діяльністю вона жи вила працю свого чоловіка, який чувся дуже пригнобленим після знищення його майстерні у Варшаві, де згоріло понад 100 його робіт. У 1947 році подружжя Андрусевих отримали запро шення від товариства при Українській Пра вославній Церкві у Філядельфії, що й послужило приводом до переїзду до США. Замешкавши у Філядельфії, вони зазнали всіх прикрощів емігрантського життя. Далося в знаки незнання англійської мови. Перші два роки Наталя працювала в ЗУАДК’у друкаркою. Згодом, щоб добре оволодіти мову, перейшла на працю до “Лайф Іншюренс Компані” у Філя дельфії. В початкову пору життя в Америці вона підтримувала свого чоловіка, йому було важко знайти відповідну працю. Читаючи в часописах оголошення працедавців, вона знайшла місце кресляра у відділі архітектури міста і майже за руку привела Петра до міської будівельної установи. Він одержав працю і кращий фінан совий стан додавав йому почуття власної гідности, а згодом - надхнення до мистецької праці. У вільний від роботи час, коли Петро мав змогу займатися творчою працею, Наталя співа ла на концертах, організованих українськими та іншими установами на східному побережжі Америки. Часто виступала разом з Л. Черник, яка була визначною співачкою Київської опери. Спромоглася також і на свій власний концерт, що відбувся під назвою “80 хвилин довкола земної кулі разом з Наталею Сімон”. Критики писали, що вона мала гарний голос, але, на жаль, почала кар’єру співачки доволі пізно. Крім заняття співачки-артистки, вона була членкою декількох відомих українських організацій і активно підтримувала діяльність Українського Музею. У 1972 році через поганий стан здоров’я Петра Андрусіва, вони перебралися до Рівер- герду у Лонг-Айленд, що у штаті Нью-Йорк. Після смерті художника у 1981 році Наталя продовжувала пропагувати його творчість. З 2 “НАШ Е Ж ИТТЯ”, ЧЕРВЕНЬ 2003 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
