Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
П ет ро Андрусів. Французькі посли у князя Ярослава М удрого (1978). ШКОЛА ВОЛОДИМИРА ВЕЛИКОГО Борисові було дев’ять років, коли його побачив князь Володимир Великий перед своїм теремом. Володар саме повернувся на білому коні у замок. Сподобався йому хлопчик і виглядом, і відповідями у розмові, тож сказав дружинникові намовити батьків, щоб віддали хлопця в школу. Батьки послухались доброї поради, віддали Бориса у школу. Борис полюбив школу: уже змалку виявив велику любов до книжки. У школі він помагав слабшим учням, а то й заступав учителя. Минуло два роки Борисового перебування у школі при Десятинній церкві. Князь Володимир цікавився успіхами учнів першої школи в Україні. Відвідував їх, бував на лекціях. Одного разу, почувши як Борис читає, розповідає своєю звичайною мовою прочитане і як гарно пояснює думки, підійшов до нього, розпитував, чий він, як називається. Князь пригадав собі першу свою зустріч з Борисом: - Радію, що я спонукав твого батька віддати тебе в школу. Гарно, хлопче, вчися, будуть із тебе люди. Нам треба таких, як ти, майбутніх мужів, освічених і розумних. А згодом зняв із себе золоту гривню та при всіх повісив її на шию Борисові. Сказав до всіх дітей: - Учіться, діти, знайте, хто читає книжки, той здобуває справжнє щастя. Книга - це найбільший скарб людей. Як не збудуємо корабля без цвяхів, так людина не стане справжньою людиною без книжок. Краса воїнові зброя, кораблеві вітрила, а праведникові - читання книжок. Це був найщасливіший день у житті Бориса. Минуло кілька літ. Борис став монахом, прийнявши ім’я Іларіон. Став славним письменником. Написав: ’’Молитву-похвалу” на смерть Володимира Великого, а Ярослав Мудрий вибрав його своїм сповідником, парохом княжої церкви на Берестові. Року 1052 єпископи вибрали Іларіона митрополитом усіх українських земель. За Антоном ЛОТОЦЬКИМ “НАШ Е Ж ИТТЯ”, ЧЕРВЕНЬ 2003 35
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
