Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
П ет ро Андрусів. Французькі посли у князя Ярослава М удрого (1978). ШКОЛА ВОЛОДИМИРА ВЕЛИКОГО Борисові було дев’ять років, коли його побачив князь Володимир Великий перед своїм теремом. Володар саме повернувся на білому коні у замок. Сподобався йому хлопчик і виглядом, і відповідями у розмові, тож сказав дружинникові намовити батьків, щоб віддали хлопця в школу. Батьки послухались доброї поради, віддали Бориса у школу. Борис полюбив школу: уже змалку виявив велику любов до книжки. У школі він помагав слабшим учням, а то й заступав учителя. Минуло два роки Борисового перебування у школі при Десятинній церкві. Князь Володимир цікавився успіхами учнів першої школи в Україні. Відвідував їх, бував на лекціях. Одного разу, почувши як Борис читає, розповідає своєю звичайною мовою прочитане і як гарно пояснює думки, підійшов до нього, розпитував, чий він, як називається. Князь пригадав собі першу свою зустріч з Борисом: - Радію, що я спонукав твого батька віддати тебе в школу. Гарно, хлопче, вчися, будуть із тебе люди. Нам треба таких, як ти, майбутніх мужів, освічених і розумних. А згодом зняв із себе золоту гривню та при всіх повісив її на шию Борисові. Сказав до всіх дітей: - Учіться, діти, знайте, хто читає книжки, той здобуває справжнє щастя. Книга - це найбільший скарб людей. Як не збудуємо корабля без цвяхів, так людина не стане справжньою людиною без книжок. Краса воїнові зброя, кораблеві вітрила, а праведникові - читання книжок. Це був найщасливіший день у житті Бориса. Минуло кілька літ. Борис став монахом, прийнявши ім’я Іларіон. Став славним письменником. Написав: ’’Молитву-похвалу” на смерть Володимира Великого, а Ярослав Мудрий вибрав його своїм сповідником, парохом княжої церкви на Берестові. Року 1052 єпископи вибрали Іларіона митрополитом усіх українських земель. За Антоном ЛОТОЦЬКИМ “НАШ Е Ж ИТТЯ”, ЧЕРВЕНЬ 2003 35
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
