Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Могилянського: "1936 р. Травень, 15. В ніч на 12: Ладя і Галя арештовані. Я ночував у Москві і сталося це без мене. Сидять і досі. Були арешти і крім того. Я не припускаю, що їм можна довести навіть антирадянські розмови. Липень, 6. Так невже ж слідство не розплутає цього, може й складного плетива, не добереться до істини і правди? Коли ні, їхня доля залишається справжньою трагедією. Який біль, який сум! Липень, ЗО. Боюсь своїх думок і по чуттів, намагаюсь від них втекти, якось їх від себе віддалити, і, здається, що тільки не спроможуть щось зробити, як на весь світ закричу або збожеволію". Радянському "правосудцю" не потрібні були ні "істина", ні "правда", на які так сподівався згорьований батько. Ладю протри мали в ув'язненні понад рік, а 6 червня 1937 р. розстріляли разом з її чоловіком. Лише через довгі 20 років, у 1957-у, поетесу було реа білітовано "за відсутністю складу злочину". Ще одна безвинна жерства тоталітарної імперії, одна з мільйонів і мільйонів. Про регабілітацію поетеси активно клопотався, зокрема, Максим Рильський. Трагічна доля спіткала і всю родину Могилянських. Був розстріляний на Соловках і брат Ладі чудовий поет Дмитро Тась, який загинув у розквіті свого таланту. Рідна сестра Олена у 1938 р. була заарештована разом з чоловіком, журналістом Борисом Ісаєвим. Майже півтора року вона пробула в ув'язненні під слідством, а потім "особливою нарадою" НКВС була визнана "соціяльно небезпечним елементом" і засуджена до заслання аж у Красноярський край. На початку війни, в 1941 р. ще одна сестра, Ірина, привезла з Дніпро петровська в евакуацію в Сибір тяжко хворого батька, Михайла Могилянського. Ось так на чужині і з'єдналися ті, хто залишився з усієї родини. В засланні в селі Велика Мурта 22 березня 1942 р. в страшенних злиднях Ми хайло Могилянський помер. Не збереглася навіть його могила. Олена витримала усі удари долі, також стала письменницею, повернулася в Україну де у 1998 р. померла в Дніпропетровську в 93- річному віці. Майже через двадцять років після арешту, в ті ж 50-і роки, вона також була регабілітована. Справжні поети завжди пророки. Свого часу Ладя Могилянська написала геніяльні рядки: "Коли умирали, то бачили очі рушниць. Мов черепа мертві очі... А потім лежали... лежали в траві горілиць. І вітер рвав струни холодної ночі." В останню свою мить вони бачили холодні дула рушниць, замість неповторного неба України. Саме тому Україна повинна хоч через десятиліття повернути пам'ять про своїх патріотів. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
