Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
лярність у молодих читачів, друкуються у всеукраїнських часописах "Нова генерація", "Червоний шлях", "Життя і революція", "Зо ря", "Всесвіт", у Львівському "Літературно- науковому вістнику". Повною несподіванкою міг видатися перший арешт поетеси 1929 р. Саме таку дату називають у своїх спогадах чернігівці, хоч у її документах каральних органів значиться 1930 р. Ця розбіжність пояснюється, очевидно, тим, що перший арешт не був офіційно зафіксо ваний або прямими фальсифікаціями більшо вицьких документів, чого теж не бракувало в ті часи. Так чи так, але вже з кінці 20-х pp. Ладя Могилянська відчувала себе в опозиці до більшовицького режиму з його фальшивою т. зв. "українізацією", яка добігала кінця саме напередодні величезної трагедії народу, назва якій - колективізація. Цей внутрішній спротив української інтелігенції добре відчувала і більшовицька влада. Що ж вона інкримінувала Ладі Могилянській та її однодумцям? Офі ційно звинувачення звучало так: належність до контрреволюційної організації дворянства (!), що діяла з 1928 р. на Чернігівщині. Ось коли було витягнуто на світ Божий дворянське коріння поетеси! Зі спогадів приятельки Ладі чернігів- чанки Марії Вербицької, яка згодом разом з Могилянською відбувала строк ув'язнення на будівництві Біломорканалу, безспосереднім приводом до арешту Ладі стало поширення статті студента Київського художнього інсти туту Олега Каменецького, присвяченої жор стоким методам якраз отієї самої колекти візації на селі. Цього вже було досить, щоб затіялася т. з. "Чернігівська справа". Вона мала яскраве антиукраїнське забарвлення, бо була спрямована насамперед проти української духовної еліти. За стандартним звинуваченням в "антирадянській діяльності" 170 чоловік в Чернігові і Києві були за цією справою засуджені і відправлені на Біломорбуд. Сама Ладя Могилянська та її київська подруга Галя Левицька були засуджені на 10 років ув'яз нення кожна. Марія Вербицька була засуджена на 5 років ув'язнення, причому навіть за те, що просто на запрошення знайомої прийшла на читання прокламації, а, отже, за трактуванням слідства, також була причетна до "розповсю дження антирадянської агітації". Марія Вербицька залишила спогади про відбування покарання на Біломорканалі. Ось уривок з них: "Там були жахливі умови. Найстрашнішою була робота на каналі. Скільки там людей загинуло! Людей водили через ‘міст смерті’. І багато кидалося з нього - тому він так і називався. Чому кидалися? Тому, що тих, хто не виконував норму, роз зували і примушували стояти на мерзлій землі... Тисячі людей там загинули". Звільнення, і то досить умовне, прий шло зовсім несподівано. На будові виникла величезна пожежа, яку не так просто було загасити. Влада запропонувала ув'язненим, кинувшись у саме пекло пожежі, спробувати приборкати вогонь, натомість пообіцявши сміливцям дострокове звільнення. Ладя разом з подругами вирішила ризикнути життям. І їй пощастило. Але і воля була досить дивною, бо, як сказано в одній відомій пісні, "хоч, здається, не в кайданах, та все ж не на волі". Це був статус так званих "вільнонайманих", а на справді - ніяк не вільних кріпаків неозорої московської імперії. Принаймні, повернення в Україну було примарним. Ладя разом з подругою по нещастю Ганною Левицькою відправилася на іншу "бу дову радянських п'ятирічок" - канал "Москва - Волга". Навіть в цих умовах поетеса не полишала літературної творчості. Вона публі кувала свої твори в табірному часописі, що було не дивиною, якщо згадати про існування театру на тому ж “Біломорканалі”, де грали і ставили вистави знамениті актори й режисери. Вражає цинізмом одна з публікацій у попу лярному московському журналі "Огоньок" за 1935 p., який, схоже, шефствував над "кому ністичними будовами". У статті, говориться про "добротворчий вплив будівельної стихії на перевиховання в'язнів" і згадується в числі інших і прізвище Ладі Могилянської. Але так чи так, Ладя була вже не за колючим дротом, її потроху публікували і навіть прийняли до Спілки письменників СРСР. Примарне благополуччя тривало не довго. Ось уривок зі щоденника Михайла “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛЮТИЙ 2003 З
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
