Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
габілітаційним центром для наркоманів. Неля має здібності до віршування. Її вірші друкують в українській пресі, читають на радіо, викла дачі й критики високо поціновують її поезію. Хочемо познайомити наших читачів з Нелею- поеткою, але насамперед познайомтеся з Нелею-людиною, людиною доброї душі й відкритого серця, якій довелося зазнати багато горя. Ось кілька уривків з її листів до нас: “Я - енергійна, молода (мені 22 роки), чорноброва і чорноока українка. Я народилася і росла у нещасливій сім’ї (батьки билися і лаялися, а згодом розлучилися). Після їхнього розлучення мене виховувала мати, але 1990 р. на моїх очах вона трагічно загинула (уражена електричним струмом), і мене віддали до шко- ли-інтернату для дітей-сиріт. Там - відчула їхню озлобленість на світ. Я не озлобилась, бо ходила до церкви, мама навчила мене любити Бога. Після закінчення школи весь мій клас пішов у широкий світ: дівчата - продаватися на дорогах, хлопці - до тюрми через крадіжки. А я поступила в технікум, вчилася там один рік і поступила до університету.” Коли Неля була на другому курсі, вона вийшла заміж за чоловіка ’’такого ж бідового”, як вона. Через рік у них народився синок, і вже у пологовому будинку Неля пообіцяла своїй дитині, що дасть їй “подвійну порцію ласки і любови”. Але це все, як вона каже, - романти ка, а є ще й життєва проза. Ось у яких умо- винах вони живуть: “Не так часто можу дозволити собі роз кіш писати, бо уся жіноча робота на моїх ру ках. Води у нас немає, треба ходити по неї, грі ти, виливати. Немає ні каналізації, ні парового опалення, ні телефона, ні пральної машини ...” У таких обставинах будь-яка жінка прок ляла б свою долю, але не Неля. Вона каже: ”Це було б трагедією для людини, котра звикла до іншого, а я змалку так. І мій день розтягається, наче Гума ... Клопоти, дім, навчання. Я щас лива.” Ти так мене до серця пригорни, Я к пригортає небозвід пташину. Дозволь босоніж стати у сліди Синів твоїх, велика Україно! Я босими ногами прокладу С вою стежину у твоєм у полі І тихо до могили припаду, Де спить рідня, замучена в неволі. Оті червоні краплі у житах ... Х іба то квіти, чи розквітлі маки? То рвані рани, кров у сибірах, То сльози козаків і гайдамаків. Т а я не хочу помсти. Я молю сь, Щ об ти з колін піднялась, Україно. За тебе щиро небу поклонюсь: В ім ’я Отця, Святого духа й Сина. Неля РОМАНОВСЬКА І далі: “Мій чоловік - хороша людина, добра, чуйна і любить мене. Я вірю, ми віри мо, що Бог допоможе нам досягти якогось кращого матеріяльного рівня, що ми будемо мати усе. Ми ходимо до церкви, молимося, служимо Богу і знаємо, що творець ніколи нас не покине”. І, нарешті, ще одна багатомовна цитата: “Мені здається, що я - матір багатьох, бо ходжу в Івано-Франківські притулки. Купую сиротам ... цукерки, печиво, розмовляю з ними. Одна дворічна дівчинка Оля лягла на мої груди і слухала стукіт мого серця без перервно. Я не могла відняти її від грудей, з очей котилися сльози ... коли я прийшла додому, впала на коліна і говорила до Бога: “Боже, спаси цих дітей! Вони не мають нічого! Диявол украв у них все - і добробут, і стукіт материнського серця”. Неля переконана: якщо вона приголубить кілька знедолених дітей - це буде “великий внесок під сонцем”. І вона мріє у майбутньому створити власний притулок для сиріт або якийсь центр, де вона б їх “навчала жити, навчала етики, гуманітарних наук, релігії...”. Неля Романовська вже другий рік є стипендіяткою нашого 50-го Відділу СУА. ім. Княгині Ольги в міс ті Анн Арбор, Міч. Дорога Нелю! Коли читатимете цей мій допис, прошу, не сприймайте його як зраду Вашої довір- ливости. Те, що Ви нам писали, “як на сповіді ”, усі союзянки сприймуть так само тепло і щиро, як ми. Ася ГУМЕЦЬКА 8 “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛЮТИЙ 2003 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
