Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
габілітаційним центром для наркоманів. Неля має здібності до віршування. Її вірші друкують в українській пресі, читають на радіо, викла дачі й критики високо поціновують її поезію. Хочемо познайомити наших читачів з Нелею- поеткою, але насамперед познайомтеся з Нелею-людиною, людиною доброї душі й відкритого серця, якій довелося зазнати багато горя. Ось кілька уривків з її листів до нас: “Я - енергійна, молода (мені 22 роки), чорноброва і чорноока українка. Я народилася і росла у нещасливій сім’ї (батьки билися і лаялися, а згодом розлучилися). Після їхнього розлучення мене виховувала мати, але 1990 р. на моїх очах вона трагічно загинула (уражена електричним струмом), і мене віддали до шко- ли-інтернату для дітей-сиріт. Там - відчула їхню озлобленість на світ. Я не озлобилась, бо ходила до церкви, мама навчила мене любити Бога. Після закінчення школи весь мій клас пішов у широкий світ: дівчата - продаватися на дорогах, хлопці - до тюрми через крадіжки. А я поступила в технікум, вчилася там один рік і поступила до університету.” Коли Неля була на другому курсі, вона вийшла заміж за чоловіка ’’такого ж бідового”, як вона. Через рік у них народився синок, і вже у пологовому будинку Неля пообіцяла своїй дитині, що дасть їй “подвійну порцію ласки і любови”. Але це все, як вона каже, - романти ка, а є ще й життєва проза. Ось у яких умо- винах вони живуть: “Не так часто можу дозволити собі роз кіш писати, бо уся жіноча робота на моїх ру ках. Води у нас немає, треба ходити по неї, грі ти, виливати. Немає ні каналізації, ні парового опалення, ні телефона, ні пральної машини ...” У таких обставинах будь-яка жінка прок ляла б свою долю, але не Неля. Вона каже: ”Це було б трагедією для людини, котра звикла до іншого, а я змалку так. І мій день розтягається, наче Гума ... Клопоти, дім, навчання. Я щас лива.” Ти так мене до серця пригорни, Я к пригортає небозвід пташину. Дозволь босоніж стати у сліди Синів твоїх, велика Україно! Я босими ногами прокладу С вою стежину у твоєм у полі І тихо до могили припаду, Де спить рідня, замучена в неволі. Оті червоні краплі у житах ... Х іба то квіти, чи розквітлі маки? То рвані рани, кров у сибірах, То сльози козаків і гайдамаків. Т а я не хочу помсти. Я молю сь, Щ об ти з колін піднялась, Україно. За тебе щиро небу поклонюсь: В ім ’я Отця, Святого духа й Сина. Неля РОМАНОВСЬКА І далі: “Мій чоловік - хороша людина, добра, чуйна і любить мене. Я вірю, ми віри мо, що Бог допоможе нам досягти якогось кращого матеріяльного рівня, що ми будемо мати усе. Ми ходимо до церкви, молимося, служимо Богу і знаємо, що творець ніколи нас не покине”. І, нарешті, ще одна багатомовна цитата: “Мені здається, що я - матір багатьох, бо ходжу в Івано-Франківські притулки. Купую сиротам ... цукерки, печиво, розмовляю з ними. Одна дворічна дівчинка Оля лягла на мої груди і слухала стукіт мого серця без перервно. Я не могла відняти її від грудей, з очей котилися сльози ... коли я прийшла додому, впала на коліна і говорила до Бога: “Боже, спаси цих дітей! Вони не мають нічого! Диявол украв у них все - і добробут, і стукіт материнського серця”. Неля переконана: якщо вона приголубить кілька знедолених дітей - це буде “великий внесок під сонцем”. І вона мріє у майбутньому створити власний притулок для сиріт або якийсь центр, де вона б їх “навчала жити, навчала етики, гуманітарних наук, релігії...”. Неля Романовська вже другий рік є стипендіяткою нашого 50-го Відділу СУА. ім. Княгині Ольги в міс ті Анн Арбор, Міч. Дорога Нелю! Коли читатимете цей мій допис, прошу, не сприймайте його як зраду Вашої довір- ливости. Те, що Ви нам писали, “як на сповіді ”, усі союзянки сприймуть так само тепло і щиро, як ми. Ася ГУМЕЦЬКА 8 “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛЮТИЙ 2003 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
