Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
рікою-кінцем життя. Як ось для тієї молодої красуні, що її ім’я тільки Господь знає, що вже другого вимріяного берега допливала, згинула від совєтської кулі, і вже мертву витягнула її з ріки прикордонна сторожа. Не знала і ти ще, Соню, моя шкільна товаришко із сусідньої лавки, що й тебе запроторять совєти на каторгу у тайгу, де на пекельному морозі пилятимеш тими малими руками дерева-велетні... І що тільки Божа ласка поверне тебе живою - по п’ятнадцяти предовгих роках - у місто молодости. Повернешся зі знищеним докраю здоров’ям до княжого города, який у міжчасі відірвали від рідного материка. І застанеш у ньому чуже, ненависне володіння, яке переслідуватиме тебе за те, що говориш до своєї дитини по-українськи... Але чому така трагічна нотка вплелась у різдвяну розповідь? Чи тому, що Різдво - це час споминів, а спомини нашого покоління - це радість, що часто переплітається горем? Та у різдвяний час не пора на смуток. Тому шлеш мені у далеке американське місто запаковану у сірий папір різдвяну радість. Ось розкриваю пакетик і на самому верху - гілка смерічки. Така чудова і зелена, мов би щойно зірвана з пишної смереки, що росте біля руїн княжого замку. Ця гілка, Соню, пахне безжурною молодістю, коли ми кидали сніговими кулями в парку. Ця гілка, Соню, це мов ялинка з давніх років дитинства. А під гілкою - мішечок грибів. Справжніх, боровиків. Таких, що у тутешніх лісах не знайдеш. Як це ти їх придбала, Соню, коли там, удома, вже нема тих лісів, що колись були, бо вороги їх понищили? Хто збирав, хто печаливо сушив цей дар рідного лісу? Скільки днів ти му сіл а працювати, Соню, щоб купити для мене мішечок сушених грибів? Та ти хотіла, щоб на чужині пригадалися мені святвечори в рідній хаті, коли Мати варила незрівнянні „ушка з грибів” до борщу? А під мішечком з грибами, - менший мішечок. У ньому чотири зубці часнику. Великі, здорові, тугі. Такі певні своєї сили, що аж у носі крутить! Давно вже не бачила такого часнику! Ти прислала його, щоб покласти під святвечірню скатерть, як це робили у давніх часах бабуні- прабабуні? За народним віруванням, це приносить здоров’я всій родині на ввесь Божий рік? Спасибі, що пригадала давній звичай, а то ми на чужині якось відвикаємо від давніх звичаїв... А відтак, знову дбайливо запакована, щоб не пройшла іншими запахами, торбинка шоколядок. У кольорових, блискучих папірцях, таких, як колись чіпляли на ялинці. Аж очі до них всміхаються. І смачні вони, Соню, направду смачні. Так, Соню, навіть у країні, де надмір усяких ласощів, твої шоколядки мають незвичайний смак. Чи тому, що вони від Тебе? Та на самому дні посилки хіба найважливіше: жмут ще зеленого сіна. Сушених трав з-над Сяну. Ходила туди влітку, рвала з думкою про когось, хто вже довгі роки не бачив рідної ріки, її берегів, трав на березі. Пахне та засушена трава і верболозом, і диким зіллям, і подувом вітру з- над ріки. Пахне рідною землею, пахне прекрасною молодістю. І пахне тривкою сердечністю - твоєю, моя приятелько зі шкільної лавки. Ти хотіла мені, що живе у пребагатій країні, щось подарувати на Різдво. Бо ти знаєш, що тут, де всяких дібр подостатком, ніде не дістати жмутка трави з рідної землі... На пахучому сіні з-над Сяну - лист. Знайоме, сміливо-відверте письмо. Почерк дрібної руки, що пиляла дерева-велетні у тайзі: „Держися міцно, дорога. Хоч іноді не одному з нас було страшенно важко, здавалося безнадійно, ми видержали. Треба тільки виробляти в собі силу. Не втрачати віри в себе самих і віри в Добро. Адже навіть на найтемнішому небі появляється згодом зоря. Віфлеємська зоря Надії, Правди, Справедливосте”. Що ж ми, дорогі приятелі у вільних країнах, можемо додати до цих слів, написаних дрібною рукою колишньої каторжниці? Хіба тільки сказати уголос те, що ця рука радісно-замашисто начеркнула на всю широчінь листа: „Христос Рождається! Славіте Його” ! Леся Лисак-Тивонюк. Три букети зілля. Збірка нарисів і оповідань. Накладом Братства кол. Вояків 1-іиої Української Дивізії УНА. Торонто, Канада, 1983 р. Нью-Йорк, США. 2 “НАШЕ ЖИТТЯ”, ГРУДЕНЬ 2003 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
