Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Пані Олю, розкажіть про свою школу. Ініціятива такої школи була моя, а підтримав мене Микола Ходаківський, який і запросив нас до Музею народної архітектури і побуту в Пирогові. Відкрили школу навесні минулого року і зараз на кожному занятті буває до двадцяти учнів. У нас є дітки від 10 до 15 років, до речі, і моя донька Богданка теж уже вправно тримає писачок у руках. Заняття проходять просто неба, а якщо якась негода - ховаємося до церковно-приходської школи, що є там. Зараз ідеться мова про те, щоб нам надати приміщення в музеї, де ми могли б і виставки організовувати, і гостей запрошу вати. А звідки у Вас таке захоплення пи санкою? Напевне - з дитинства. Я зі Стецен- ківського краю, село Квітки, що на Черкащині. У нас був сусід Петро, який писав писанки, - він, до речі, ще й досі живий, - так ми з меншим братиком бігали до нього дивитися, а тоді й самі пробували мідною дротинкою на воску писати квіточки, листочки. А ще “писали” на яблуках. Коли плоди були ще зеленими, ми наліплювали на них паперові літери, цифри чи листочки, і коли яблуко достигало, заліплена частина лишалася зел єною. Що Вас спонукало зайнятися цим мистецтвом професійно? Я б сказала, - не мистецтвом, а наукою, наукою майбутнього. Адже кожна писанка - це певний символ, закодована молитва наших пращурів. Переважно це були молитви до природи: молитва за врожай, за здоров’я, за продовження роду, за зволоження землі. Пи санка - була у першу чергу оберегом, кожен символ мав своє значення. Для мене відкриття писанки розпочалося пізнанням Трипільської культури. З 1987 по 1996 р. я працювала в археології і тоді захопилася Трипіллям, заг либилася в історію, а пізніше й ближче познайомилася із символікою, притаманною писанкам. Вона у нас тоді ще не побутувала, була дуже занедбана і зберігалася переважно на Західній Україні. Але ці сакральні знаки дійшли до нас із глибини віків і в інших народних промислах: вишивці, кераміці, гон чарстві, різьбленні по дереву - там можна і сьогодні натрапити і на безконечник, і на знаки сонця, води, землі. Коли мені почали потрапляти до рук - а потрапляли вони з-за кордону, з Канади - альбоми писанок, які були вивезені з рідних країв і там опрацьовані, я уже не могла зупинитися. А потім натрапила на каталоги Кульжинського, Біняшевського і Скаржев- ської. Вони зібрали найбільшу в Україні колекцію - 2500 писанок. Там же були й ілюстрації, і розповіді про писанку. Чи нинішні писанки чимось відрізня ються від тих прадавніх? Ми можемо говорити про традиції, символіку і орнаменти майстрів XIX- початку XX століття. Це те, що збереглося. На жаль, яєчна шкаралупа - дуже делікатний і крихкий матеріял. Інформацію про давніші писанки ми маємо лише з документів і описів, малюнків. Але, якщо порівнювати з дохристиянськими часами, коли й народилася писанка, то головна відмінність полягає у її призначенні. Сьогодні ми її сприймаємо більше як прикрасу, а тоді вона слугувала оберегом, була органічною частиною життя наших предків. І якби ми навчилися розшифровувати інформацію, зако довану в писанках, ми багато чого дізналися б про філософію життя, притаманну тим часам. Писанка розкриває і нашу історію, її можна читати. Це - безпосередній зв’язок із нашими пращурами. Для писанок використовувалися тільки яскраві барви: жовта - це сонце, червона - радість, зелена - життя. Уживалася і брунатна фарба як символ землі. Такі писанки писали на врожай: малювався квадрат - символ землі, посередині ставилася крапочка - символ родючости, і ця писанка закопувалася в полі перед сівбою, щоб градом не побило, щоб посуха не сушила, щоб уберегти врожай від іншого стихійного лиха. І ще один цікавий момент: справжня писанка завжди писалася тільки на повному яйці, ніхто ніколи не видував із нього сер цевину. І дарувалася писанка тільки повна як символ повноти життя, запліднення і поба жання продовження роду. В різних регіонах України писанки 2 “НАШЕ ЖИТТЯ”, КВІТЕНЬ 2003 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
