Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Пані Олю, розкажіть про свою школу. Ініціятива такої школи була моя, а підтримав мене Микола Ходаківський, який і запросив нас до Музею народної архітектури і побуту в Пирогові. Відкрили школу навесні минулого року і зараз на кожному занятті буває до двадцяти учнів. У нас є дітки від 10 до 15 років, до речі, і моя донька Богданка теж уже вправно тримає писачок у руках. Заняття проходять просто неба, а якщо якась негода - ховаємося до церковно-приходської школи, що є там. Зараз ідеться мова про те, щоб нам надати приміщення в музеї, де ми могли б і виставки організовувати, і гостей запрошу вати. А звідки у Вас таке захоплення пи санкою? Напевне - з дитинства. Я зі Стецен- ківського краю, село Квітки, що на Черкащині. У нас був сусід Петро, який писав писанки, - він, до речі, ще й досі живий, - так ми з меншим братиком бігали до нього дивитися, а тоді й самі пробували мідною дротинкою на воску писати квіточки, листочки. А ще “писали” на яблуках. Коли плоди були ще зеленими, ми наліплювали на них паперові літери, цифри чи листочки, і коли яблуко достигало, заліплена частина лишалася зел єною. Що Вас спонукало зайнятися цим мистецтвом професійно? Я б сказала, - не мистецтвом, а наукою, наукою майбутнього. Адже кожна писанка - це певний символ, закодована молитва наших пращурів. Переважно це були молитви до природи: молитва за врожай, за здоров’я, за продовження роду, за зволоження землі. Пи санка - була у першу чергу оберегом, кожен символ мав своє значення. Для мене відкриття писанки розпочалося пізнанням Трипільської культури. З 1987 по 1996 р. я працювала в археології і тоді захопилася Трипіллям, заг либилася в історію, а пізніше й ближче познайомилася із символікою, притаманною писанкам. Вона у нас тоді ще не побутувала, була дуже занедбана і зберігалася переважно на Західній Україні. Але ці сакральні знаки дійшли до нас із глибини віків і в інших народних промислах: вишивці, кераміці, гон чарстві, різьбленні по дереву - там можна і сьогодні натрапити і на безконечник, і на знаки сонця, води, землі. Коли мені почали потрапляти до рук - а потрапляли вони з-за кордону, з Канади - альбоми писанок, які були вивезені з рідних країв і там опрацьовані, я уже не могла зупинитися. А потім натрапила на каталоги Кульжинського, Біняшевського і Скаржев- ської. Вони зібрали найбільшу в Україні колекцію - 2500 писанок. Там же були й ілюстрації, і розповіді про писанку. Чи нинішні писанки чимось відрізня ються від тих прадавніх? Ми можемо говорити про традиції, символіку і орнаменти майстрів XIX- початку XX століття. Це те, що збереглося. На жаль, яєчна шкаралупа - дуже делікатний і крихкий матеріял. Інформацію про давніші писанки ми маємо лише з документів і описів, малюнків. Але, якщо порівнювати з дохристиянськими часами, коли й народилася писанка, то головна відмінність полягає у її призначенні. Сьогодні ми її сприймаємо більше як прикрасу, а тоді вона слугувала оберегом, була органічною частиною життя наших предків. І якби ми навчилися розшифровувати інформацію, зако довану в писанках, ми багато чого дізналися б про філософію життя, притаманну тим часам. Писанка розкриває і нашу історію, її можна читати. Це - безпосередній зв’язок із нашими пращурами. Для писанок використовувалися тільки яскраві барви: жовта - це сонце, червона - радість, зелена - життя. Уживалася і брунатна фарба як символ землі. Такі писанки писали на врожай: малювався квадрат - символ землі, посередині ставилася крапочка - символ родючости, і ця писанка закопувалася в полі перед сівбою, щоб градом не побило, щоб посуха не сушила, щоб уберегти врожай від іншого стихійного лиха. І ще один цікавий момент: справжня писанка завжди писалася тільки на повному яйці, ніхто ніколи не видував із нього сер цевину. І дарувалася писанка тільки повна як символ повноти життя, запліднення і поба жання продовження роду. В різних регіонах України писанки 2 “НАШЕ ЖИТТЯ”, КВІТЕНЬ 2003 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
