Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
За німецької окупації вона мешкає у Львові, намагається якнайбільше зробити для української спільноти. Тодішня влада дозво лила утворити Український центральний комітет для ведення (в певних межах) орга нізаторської роботи з населенням. Працівники чинних у ньому відділів мистецтва, спорту багато зробили для збереження української культури. їхня діяльність допомагала не тільки зберегти творчий потенціял, дати людям роботу, але і вберегти від вивезення в Німеч чину. Працюючи акомпаньятором у ВМІ ім. Лисенка, О. Пясецька також була референтом у відділі праці з молоддю (Уцк). При її без посередній участі відновилась діяльність Пласту, і вже влітку 1942 р. у Брюховичах під Львовом було організовано пластовий табір для дітей. У 1942 р. Олександру спостигла нова родинна трагедія - німецькою окупаційною владою, як заложника, було розстріляно її двоюрідного брата Андрія Пясецького. Друга світова війна стала для родини Пясецьких, як і для багатьох галицьких родин, великою трагедією - одні змушені були ви їхати на Захід, інші були примусово вивезені на Схід. Олександра Пясецька залишилася у Львові. З осени 1944 р. за порадою тодішнього директора Львівської консерваторії професора Василя Барвінського вона заходилася органі зовувати музичну школу - десятирічку при консерваторії і семирічку, де була завучем з музичних дисциплін. Радянська школа ставила перед вчителем сталінських часів специфічні вимоги. Але О. Пясецька-Процишин зуміла залишитись сама собою навіть у цей найважчий час, ставши одним з провідних педагогів-піяністів пово єнного Львова. Вирізнялась вмінням зрозуміти індивідуальність кожного учня і формувати особистість згідно з природним обдаруванням дитини. У своїй праці була талановитою послідовницею педагогічних засад свого Вчи теля - композитора Василя Барвінського. Вона вміла виховувати своїх юних учнів патріотами навіть тоді, коли це вважалося неможливим. Завжди скромна, елегантна, вона вміла триматися з учнями рівно, без зверхності, але й без панібратства. Її присутність на вчитель ських зборах, на обговоренні виступів учнів на академконцертах створювали настрій високих етичних засад. Олександра Пясецька приятелювала з багатьма львівськими композиторами перед усім зі своїм учителем В. Барвінським (навіть тоді, коли його заарештували і з дружиною заслали на 10 років у Мордовію, вона була серед нечисленних постійних його кореспон дентів, а після повернення Барвінських з заслання регулярно і часто відвідувала їх), а також з С. Людкевичем, М. Колессою та А. Кос-Анатольським. Вона вміла бути потрібною людям. Навіть коли вже була на пенсії, до її оселі любили заглядати колишні учні. Померла Олександра Пясецька-Проци шин 12 червня 1998 р. Є люди, які стають легендою свого часу і свого міста. Такою легендою Львова другої половини XX ст. стала Олександра (Нома) Пясецька, яка не тільки навчала своїх учнів піяністичної вправносте, а вселяла в їхні юні душі любов до прекрасного, до рідної землі, її історії та народу. Професор Марія Крушельницька, Заслужена артистка України. “НАШЕ ЖИТТЯ”, ВЕРЕСЕНЬ 2002 З
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
