Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
могала своїм. Не раз ризикуючи життям, прищеплювала коросту та інші інфекційні хвороби, рятуючи цим від висилки до Німеч чини, на примусові роботи. Коли повернулися радянські війська, вона зрозуміла своє непевне становище і вирішила зголоситися до польо вого госпіталю, що рухався разом із армією на Захід. Розповіла головному лікареві все, він беззастережно повірив і радо прийняв на роботу, бо кваліфіковані лікарі були дуже потрібні - працювали по двадцять годин на добу. Так дійшли до Чернівців. Тут розмістив ся госпіталь. Вона одержала затишну кватиру в центрі міста, в старому, ще австрійському домі. Невдовзі познайомилася з ним, своїм ле- туном - героєм із золотою зіркою на мундирі. Після кожного повернення з небезпечних польотів, він приносив їй дорогі дарунки. Шафи були забиті трофейними сукнями, білизною, верхнім одягом. Одного разу привів їй собаку - німецьку вівчарку Діану, щоб охороняла в його відсутності... Вони домо вилися взяти шлюб в день перемоги. Але... місяць тому, коли він вилетів на чергове складне завдання, вона повернулася пізно ввечері з роботи, застала біля дверей своєї квартири... сестру. Втомлена, одягнена в якісь старі, брудні речі, вона мала жалюгідний вигляд. Заплакала, обняла, завела до хати. Раділа, що сестра Саша вижила і знайшла її. Потім цілу ніч розповідали одна одній про все пережите. Саша пішла в армію санітаркою; під Черніговим попали в оточення, багато заги нуло, багато потрапило в полон. Її, поранену, переховували в себе на хуторі селяни. Потім зв'язалася з партизанами. Там у білоруських лісах і воювала до приходу Червоної армії. Тоді почала шукати сестру через військовий комісаріят і ось вона тут, в Чернівцях. Ви рішили, до повернення нареченого Саша від почиватиме, набереться сили, а потім пошу кають роботу, все буде добре, в тому не сумнівалися. Вибирала найкращі речі із свого гар деробу, віддавала все, що припадало до вподоби сестрі: годинник, золоті перстені, кульчики... Через тиждень, повернувшися з роботи, не застала сестри вдома, не було й собаки. Десь близько десятої, коли вже почала непокоїтися її відсутністю, в двері постукали. Кинулася відчиняти - на порозі стояли два чоловіки в цивільному... Показали ордер на арешт, потім до ранку описували майно, а коли вранці забирали автом, нічого не взяла з собою, навіть рушник і мило їй поклали в торбинку. Через кілька днів Галину Іванівну покликали до слідчого. Повернулася дуже скоро і майже непритомною впала на ліжко. Там, у слідчого не неї чекала сестра... З убивчим сарказмом почала переконувати зізнатися в зраді Батьківщини, полегшивши цим свою провину і відповідно вирок: "Твій герой тобі не допоможе, він не повернувся, його збили над Берліном." Підійшла до сестри і плюнула її в обличчя. Щось кричали охоронці. Не чула, не розуміла. Вивели... “НАШЕ ЖИТТЯ”, ВЕРЕСЕНЬ 2002 Рис. Зоряни Сохацької
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
