Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Богдан СТЕЛЬМАХ ПОВСТАНЦІ Василь, Іван, Петро - мої стриї, Мої брати - Михайло і Олекса - Поклали буйні голови свої В надії, що прийде полегша. Вони були красиві, як вогні, І молоді, як грабчуки узлісні. Вони донині світяться в мені, Як п’ять уступів упівської пісні. Що перший уступ - то зелений гай У розкрапках червоної калини, Що другий уступ - то дівоче “не вмирай” На березі останньої хвилини. Що третій - то безсмертя прапорів, Освячених цілунками присяги, Четвертий - як геройськи догорів Стрілець-повстанець в полум’ї відваги. А п’ятий уступ - то моя жура, Жорсткої долі життєвої присуд Душа в рубцях, мов букова кора, Де і сліди від куль, і хрест, і тризуб. (Міністерство Державної Безпеки) СРСР На талія Шухевич була засуджена за ст. 54-1”а” і 54-11 КК УР до 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна. Термін покарання відбувала в Мордовських таборах. Упродовж всього ув’язнення Наталка вимагала інфор мацію про місцезнаходження дітей. Але їй весь час в цьому відмовляли. Правда, з часом від новоприбулих дівчат вона дізналася, що Юрко також ув’язнений, хоча адреси його не дізналася. Про долю дочки взагалі ніхто не знав. Аж перед самим звільненням 4 серпня 1955 р. після тривалої голодівки вона нарешті домоглася, щоб їй дали адреси дітей. Вона боялася за Марусю, бо її забрали малою ди тиною, яку більшовики могли “перевиховати”. Зате Юрко добре пам’ятав свого батька, і такої небезпеки у нього не було. Те, що вона не знала, де діти, що з ними діється, що чекає їх завтра, виснажувало її більше, ніж тюремний побут і фізичні знущання. Юркові вдалося втекти з дитячого будинку і нав’язати контакт з батьком, з яким він зустрічався декілька разів. Він з великою любовю дуже цікаво пише про свої зустрічі і розмови з батьком. Закінчення у наст упном у числі. “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЖОВТЕНЬ 2002
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
