Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
населення” (ЦЦДАГО - Центральний Держав ний Архів Громадських Об’єднань України). Це означало, що населення мусіло бути свід ком тортур і знущань, що їх чинили війська НКВД. У таких умовах жила Наталя Шухевич та її діти. Перед арештом вона переховувалася у селі Биличі Старосамбірського району в будинку парафії у греко-католицького свяще ника о. Мицака. Село Биличі було віддалене на декілька кілометрів від Старого Самбора, і у моїй пам’яті воно, а зокрема парафія залишилося, як гарна привітна оселя. Ми, тобто зв’язкова генерала Тараса Чупринки Марійка і я, приїхали до Самбора у день, коли був ярмарок. Тоді сходилися люди з цілого району і з далеких околиць, так було багато безпечніше рухатися в терені. Наталя Шухе вич жила дуже законспіровано, і до неї не можна було дістатися за допомогою підпіль них зв’язків. Ми прийшли, щоб дати інфор мацію і потрібну допомогу та перевірити умови і безпеку, в яких жила родина керівника Визвольного Руху. На той час було вже запляновано, що Наталя з родиною перейде в інший терен як переселенка з Польщі. Наша зустріч була радісна, навіть весела і повна оптимізму. До Старого Самбора супроводжу вав нас Юрко, який хотів якнайбільше дізна тися про свого батька. Маруся була тоді ще маленькою дівчинкою з кучерявим волоссям і чарівною усмішкою. За якийсь час ми прий шли знову в Старосамбірщину і, не дійшовши до села Биличі, довідалися, що більшовики заарештували о. Мицака з родиною і всіх, хто жив у нього, тобто його родичів. КДБ заарештував Наталію Шухевич, її дітей і матір 17 липня 1945 р. та відправив в Дрогобицьку тюрму. Це була для нас страшна звістка. Юркові було тоді 12 років, а Марусі - неповні п’ять. Дітей вивезли до дитячого будинку в Чорнобилі, пізніше до міста Сталіно (Донецьк), звідки Юрко втік. Матір Наталі привезли до Львівської тюрми на вул. Лонць- кого, де вона померла. Ніхто не знає, що більшовики зробили з її тілом. Маруся Шу- хевич-Трильовська пише: “Наталія Шухевич два довгі роки без суду поневірялася по радянських тюрмах - то у Львові, то в Києві. Пережила кілька підступних провокацій, ме тою яких було заманити Романа Шухевича на визволення дружини. Піддавалася фізичним тортурам, а найтяжчим була повна відсутність інформації про долю дітей”. Коли більшовики, застосовуючи фізич ні тортури, не дістали жодної інформації про чоловіка, КДБ вдався до провокацій. Н. Шу хевич згадує про це так: “Коли везли мене 1947 р. з Києва до Львова, на машину під Олеськом напала нібито група УПА. Під час стрілянини моя охорона втекла, а мене забрали до криївки, де допитували. Спочатку буцімто не вірили, що я дружина Романа Шухевича, та я показала їм тюремну посвідку. Тоді мені зав’язали очі і повели до більшої криївки, до “вищого проводу”, де я перебувала три тижні. Настирливо умовляли написати листа Рома нові, але я категорично відмовилася. Зрозу мівши, що їм не довіряю, повезли на хутір і залишили у селянській хаті під опікою “під пільниці”. Раптом знову стрілянина. Дівчина радить сховатися під ліжко. До хати входять уже червонопогонники і кричать: ‘Кто здєсь? Вихаді!4. Так я знову опинилася в руках каде- бистів”. А ось інформації, які подається в каде- бістських архівах. Від 1944 р. існували вже так звані “спецгрупи”, які чинили насильство і свавілля над цивільним населенням, виступаючи під виглядом вояків УПА. Спочатку до таких груп належали переважно колишні червоні парти зани, але з часом до них почали залучати колишніх вояків УПА і працівників СБ, що їх зломило і завербувало КДБ. Боротьба з тими опергрупами вимагала від нас дуже багато зусиль. Вони були більш небезпечні, як чисто кадебівські загони. “На 20 червня 1945 р. в західних областях України під виглядом пов станців діяли 156 спецгруп із загальною кіль кістю учасників 1783 особи. (Киричук, “Нари си з історії Українського національного виз вольного руху 40-50- pp. XX ст., Львів 2000 p., стор. 190). На 1 квітня 1946 р. в областях Західної України було 3693 винищувальних баталь йонів, чисельністю 63 тисячі осіб. (ТТДАГО). Така була дійсність, і в такій дійсності 8 ве ресня 1947 р. особливою нарадою при МДБ 4 “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЖОВТЕНЬ 2002 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
