Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
няк. Вони вражали силою і монументальністю. Художницю помітили і запросили до співробітництва у видавництві «Каменяр». Її перші ілюстрації засвідчили талант педагога, що виховує дітей нетрадиційно - високим мистецтвом. Майже все, що написав для дітей Іван Франко, проілюструвала Софія Караффа- Корбут. Казки та вірші Лесі Українки, опові дання Степана Васильченка, двотомники Оксани Іваненко та Марії Пригари виходили з її малюнками. Здавалось, що чарівний світ дитячих уявлень про життя зрозуміла вона у всій його фантастичності. «Вона знаходить завжди новий, милий типаж української дитини, світлий, душевний. Це найчастіше діти народу, селянські хлопчи ки й дівчатка, в яких прокидаються найкращі риси людяності, любов до праці, добра та справедливості, до рідної землі... Діти див ляться на світ очима художниці, а вона їх веде до краси, де добро перемагає зло та існує з ним поруч у вічній боротьбі та протиріччі». Ці слова належать нині покійній Христині Са- ноцькій, найавторитетнішому мистецтвознав цю Львова. Доля художниці не складалася щасливо і безхмарно. Вона потерпала від ідеологічної задухи і шукала хоча б маленької щілини, щоб дихати правдою. Була в дружніх стосунках з братами Горинями, Опанасом Заливахою... Це не пройшло непоміченим. Одного разу прий шов молодик у сірому і кілька годин «про водив бесіду», після якої Софія Караффа- Корбут більше нікому з незнайомих не від кривала двері та й сама виходила з помеш кання тільки до майстерні. Містом поповзли чутки про дивакуватість - «доброзичливці» щиро допомагали кадебістам. Вони не знали, не могли знати, що Софія боялася не за себе - за стареньку матір і тітку, для яких була єдиною опорою. І невтомно працювала у май стерні, щоб полишити багатий спадок не комусь одному, а усім нам. Більше трьох десятиліть Софія Караффа- Корбут присвятила ілюструванню книг. Ще за життя про неї говорили як про клясика худож нього оформлення книги. Постійно нагадували, що саме вона змусила світ віддати шану укра їнській книзі - на Міжнародній книжковій виставці в Канаді ілюстрований нею «Кобзар» Тараса Шевченка отримав Першу премію. Та диплома вона так і не побачила. Зате в тім знаменнім 1968 прилетіла перша вісточка від батька. Він був на виставці і довідався (по пріз вищу) про існування дочки. Два роки теплого листування і сподівань мали сумний кінець - Петро Караффа-Корбут помер, не дочекавшись зустрічі ні з донькою, ні з дружиною. А перед художницею відкривались все нові перспективи, видавництва пропонували роботу, відкривались виставки. Проте влада не надто поспішала визнавати її заслуги перед українською культурою і мистецтвом. П’ятде сят назв книг накладом понад шість мільйонів примірників не мали ваги в 1995 p., коли Музей Івана Франка, львівське видавництво «Каме няр» і Український поліграфічний інститут висунули Софію Караффу-Корбут на здобуття Державної премії ім. Т. Шевченка. Прізвище майстра-графіка не було навіть у списку пошу- качів. Зате в наступному році Караффа-Корбут була названа серед претендентів, хоча й так було зрозуміло, що це лише запізніле вибачен ня, кострубате і нічого не варте... Обгортка книжки “Останні орли ” М. Старицького. Ілюстр. Софія Караффа-Корбут. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
