Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
запитала, як віддячитись за врятоване життя, почула: “Народи мені дочку”. На світ з’явилася Рада. Мати все робила аби дитина була доглянута, нагодована і одягнена. Ідучи на тяжку працю, віддавала дочку до дитячого садочку, а там чекістка завідувачка, знущалася з дитини - била її, щипала до синців викрикуючи, що вона виб’є з неї “ворога”. Одного разу Марія застала її при цьому. Вона так скарала кривдницю, що та потрапила до лікарні. Марія ж отримала новий термін каторги. І, коли матір забирали під конвоєм, дворічна дівчинка, яка ще невиразно вимовлял слово “мама” несподівано чітко закричала: “Мамо, Мамо!”. Горе Марії було безмежним, до каторжної праці прилучилася туга за дитиною, яку забрали невідомо куди. Згодом віднайшла Раду в одному з сибірських сиротинців подруга Марії, Валентина Базавлук, яка раніше також відбула термін ув’язнення. Вона ж перевела дівчинку до Харкова, де сама жила й працювала, дала їй освіту, вдочерила. 1956 року повернулася з каторги Марія Капніст. Її прийняла під своє крило Київська кіностудія імені О. Довженка. Добрі і щирі люди допомогли увійти в ритм життя. Акторську професію талановита жінка здобула в Гулазі, зустрівшись там з майстрами сцени і працюючи над виставами, які часом дозволяло табірне начальство. З дочкою не жили разом - життя внесло свої корективи. Але з кожним відвідуванням Києва Рада все більше пізнавала матір, любила її, гордилася нею. Чудова актриса, спрагла за творчою працею, Марія Капніст всі сили віддавала роботі. Невтомна в творчості, щира для людей, гостинна, добра. Любила покепкувати з себе, адже багато хто називав її “Баба Я га”, особливо після відомого фільму “Руслан і Людмила”, поставленого режисером О. Птушком, де Марія заграла роль чаклунки Наїни. Був такий кумедний випадок. Одного вечора актриса поверталася додому після праці. Сусідки, котрі сиділи на лавці біля будинку, почали шепотіти “Відьма, відьма”. Прийшовши до дому, Марія зв’язала упродовж простирадла і скатерки, які були вдома і, прикріпивши до віконної рами спустилася по них з третього поверху вниз. Обійшовши будинок довкола, з ’явилася перед занімілими й отерплими з переляку недобро зичливцями. З ентузіязмом акторка взялася до роботи. “Нічне полювання короля Стаха”, “Олеся”, “Бронзовий птах”, “Янкі при дворі короля Артура”, “Ш анс” - ось далеко не повний перелік фільмів, де грала Марія Капніст. І в кожній навіть епізодичній ролі, вона творила свої шедеври. Її не можна було не помітити. Вона ж старалася все більше працювати, щоб надолужити втрачені роки. “Пенсія? - з обуренням говорила вона - то не для мене. Я працювати хочу!” І працювала! У фільмі “Янкі при дворі короля Артура” заграла чотири ролі, в тому числі й дві чоловічі. До Марії любили приходити на “жайворонки”. Вона народилася 22 березня у день рівнодення, коли повертають з вирію птахи. Вона згадувала, що колись їй, ще дитині, циганка нагадала: “Дівчинка доти житиме, доки пташка літатиме”. З того часу і випікалися на день народження жайвори з тіста і роздавалися всім, хто тільки переступив поріг її скромної, але такої гостинної оселі. Померла Марія трагічно. Її вдарило вантажне авто, коли вона переходила дорогу, повертаючись з кіностудії. Ні зусилля лікарів, ні піклування дочки і друзів не допомогли. 25 жовтня 1993 року відійшла назавжди. Відспівали Марію Капніст у Володимирському соборі, для якого її родина свого часу давала неодноразово кошти на будівництво і інші потреби. Заупокійні Богослуження відправляв владика Філарет. Тихо горіли свічі. Сумно похиливши голови стояли родичі, друзі, мешканці села Обухівки. Поховали Марію в родовому маєтку в Обухівці біля могили поета Василя Капніста. Того вона бажала. Щороку друзі зустрічаються у день її народження - печуть жайворонки, влаштовують творчі вечори у її честь. Приїздить до Києва з синами Юрком і Ростиславом Рада, завжди бажана серед друзів Марії така схожа на свою маму, інженер-технолог Харківського авіяційного заводу. Марію Капніст не забувають, пам’ятають її заповіт: “Будьте добрими. П ам’ятайте, що найкраща справа на землі - творити добро!”. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
