Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Та все ж не будьмо песимістами. Ми маємо надзвичайно плодючу й багату землю - і в цьо му, та ще у високому інтелектуальному та про фесійному рівневі наших громадян - наш поря тунок. Бо резерви для поступу - безмежні, і щоб переконатися в цьому, досить кількох вражень. Скажімо, я ніяк не можу забути того враження, яке залишилося в мене від позаминулолітньої поїздки до Криму. Звісно, потішило те, що, попри всі труднощі, ця уславлена оздоровниця таки не стала геть малолюдною, деякі наші співгромадяни (хоча й переважають з-поміж тих, хто приїхав відпо чити, усе ж росіяни) попри все знаходять таки можливість на короткий час приїхати до моря, хай і переважно “дикунським”, значно дешев шим способом (відпочинок у санаторії, будинку відпочинку чи на туристичній базі за путівкою, тобто з організованим “побутом”, для переваж ної більшості українців - недозволена розкіш). Та яке гнітюче, просто таки приголомшли ве враження справили на мене закинуті недобудови оздоровниць, які аж волають про занепад і безгосподарність. Це тим більше пригнічує, що ці поржавлені звалища колись нових будматеріялів, ці недобудовані й уже напіврозвалені стіни так різко контрастують із пречудовою (ну, де ви побачите кращу?!) крим ською природою, неповторним за кліматом та красою краєм, який можна перетворити на справдешню казку, де не тільки могли б відпо чивати тіло й душа: це ще й вагомо поповнювало б державну казну, а, відповідно, - і гаманці наших співгромадян. Про сервіс відповідного рівня ані в Криму, ані в Карпатах, на жаль, ще не доводиться говорити. Тож і прикро, що така Богом дана земля з унікальними рекреаційними зонами - від Криму до Карпат - наче віддана на глум, на занепащення, а могла би тільки за рахунок туризму годувати Україну. Друге враження пов’язане з моєю участю у складі делегації Національної Спілки Письмен ників України у цьогорічному Міжнародному Шевченківському літературно-мистецькому святі “В сім ’ї вольній, новій” в травні на Прикарпатті. Неможливо забути того всенародного піднесен ня, яке панувало і під час відкриття свята біля гори Сокільської між селами Тюдів та Великий Рожен Косівського району, і на театралізованому святі, присвяченому 800-літтю від дня народжен ня правителя Галицько-Волинської Держави - Данила Галицького у місті Галич, і на святі Державного Прапора України, і на Вечорі вша нування лавреатів Національної премії України імени Тараса Шевченка в Івано-Франківському обласному музично-драматичному театрі імени І. Франка та на багатьох інших заходах, і особ ливо під час масового театралізованого дійства “Єдиномисліє подай і братолюбіє пошли...” з нагоди урочистого закриття цих Шевченківських днів. Якби ж ми завжди були такими згуртова ними, єдиними в помислах своїх та відстоюванні майбуття, як під час свят! Але вже й такі хви лини єднання свідчать: Україна є, Україна буде! Та на продовження Шевченківської та новорічної тем варто таки закінчити цитувати згадані вище Тарасові рядки: “Благоденствіє, указом Новеньким повите”. Іди ж здоров, та не забудь Злидням поклонитись. І спостерігаючи те “благоденствіє”, що йо го несуть платникам податків та майбутнім ви борцям усе нові й нові укази, нові спроби влади хоч якось, “про людське око”, залатати діряву державницьку торбину, а насправді якомога більше зміцнити свої владні позиції, усе більше переконуєшся в тому, що за відсутности волі до перемін, за роз’єднаности й тотальної безвід- повідальности, що тоне у суцільній балаканині, Україні й далі доведеться сподіватися хіба що на торішні свитини та зокордонні фінансові допо моги, а з дірявої торбини її громадянам буде вділено дещицю все тих же, звичних уже злиднів, за які нам, володарям найкращих у світі чорноземів, соромно перед усіма державами. Але ж ні! Хай те залишиться хіба страш ним сном... Сном минулих років... Тож сьогодні разом із усіма українцями, розсіяними по світах, кажемо: добридень, Новий Роче! Роче 2002-ий від Різдва Христового! Добридень, Роче тривог наших! Роче наших сподівань... Хоча, як мені здається (і я, певно, не далека від істини), що для українців 2002-й рік насправді розпочнеться не за західним і навіть не за східним календарем, а за календарем “київ ським” - саме з квітня, коли Центральний вибор чий комітет оголосить результати парламент ських виборів. Отже, ще трішечки терпіння. М. Київ
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
