Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
особистості - Станиславу Людкевичу. Однак, безперечно, домінуюче місце у композитор ському доробку В. Кікти займають сюжети і образи, пов’язані з історією України-Руси. Це ораторія “Княгиня Ольга”, концерт для арфи з симфонічним оркестром “Фрески Софії Київ ської”, симфонічний літопис “Володимир Вели кий” та ін. Музика цих творів лягла в основу виникнення двох одноактних балетів В. Кікти “Фрески Софії Київської” та “Володимир Хреститель”, постановку яких у 1996 році здійснив на Київській сцені Юрій Пузаков. Унаслідок дружньої співпраці авторів тексту і музики ораторії “Святий Дніпро”, органічного злиття поетичних і музичних образів, а також їх майстерного і продуманого відтворення, що його здійснили Національний симфонічний оркестр України (диригент - Володимир Сіренко), хор імені П. Майбороди (диригент - Віктор Скоромний) та солісти (Ірина Семененко, Анжела Ш вачка, Микола Шуляк, Сергій Магера, Тарас Столяр), став “звуковою реальністю” твір великої емоційної сили. Ораторія “Святий Дніпро” складається з одинадцяти частин, кожна з яких присвячена тому чи іншому знаменитому епізодові з бага товікового літопису українського народу. Гра нично стислі, ніби накреслені гострими графіч ними штрихами, поетичні образи поєднуються з експресивною музикою, що в емоційному пляні розкриває їхню сутність і, тим самим, посилює сприймання. Для розгортання музичної тканини В. Кікта користується виразними за своєю семантикою інтонаційними, жанровими та фак- турно-тембровими засобами, поєднуючи лірику з епікою, граничну драматизацію з величними, величальними мотивами. Початкові частини ораторії - своєрідна епічна “повість минулих літ”, що розповідає про витоки державности і християнства в староки- ївську епоху. В музичній мові, аналогічно до текстової основи, де щедро розсипані вислови і цитати, запозичені зі старовинних письмових пам’яток, домінують архаїчні мотиви: елементи древнього церковного знаменного розспіву (бла гословення київської землі апостолом Андрієм Первозванним), урочисті прославні інтонації (молитва Володимира Великого) тощо. Як могутня драматична кульмінація сприй мається в ораторії VI частина - концентрований образ “Великої Руїни”, нашестя диких кочів ників, що сплюндрували українські землі. Уривчасті фрази хору “Гряде орда!”, активне перегукування голосів, навальна динаміка змі нюються в середньому епізоді (соло сопрано) відтворенням проникливого народного голосіння - розпачливого вболівання за долю Матері- Землі. У драматургії ораторії майстерно вико ристано фактор емоційних антитез, зіставлення контрастних образних замальовок. VII частина, слідом за скорботним плачем, передає новий потужний злет національного духа - появу козацтва. І знову композитор спирається у створенні художніх образів на характерні, піднесені до символу музичні “знаки” епохи. До складу оркестру він вводить (як солюючий інструмент) бандуру - емблему вільного життя Запорізької Січі, а хорова партія написана в пляні відчайдушної бойової пісні-думи. Так виникає ще одна, героїчна кульмінація твору. Подальші частини ораторії охоплюють драматичні суспільні колізії останніх століть. Акцентовані слова - “знаки” (“раби”, “Соловки”, “комунари-нари” тощо) допомагають Софії Майданській розгорнути трагічну картину понад 300-річного московського, а пізніше - більшо вицького гніту, моральної руїни. Експресія музичного вислову, зокрема, хорової партії, заснованої на напружених речитативах і різних розпачливих вигуках, досягає тут апогею. У цей хаос збурених звуків - зображення “темного царства” ненависти і поневолення, як промінь надії, прориваються ніжні наспіви колискової пісні - згадка про Діву Марію та новонаро дженого Ісуса Христа - натяк на незборимість світлої мрії, надії на волю та духовне від родження нації. Розвиток музично-драматичних образів логічно підводить до фіналу - звучання уро чистого передзвону і величального гімну Свя тому Дніпру-Батьку, символу безсмертя духов ної сили і слави українського народу. В українській музиці вокально-симфонічні жанри завжди займали одне з чільних місць як зразок втілення високих патріотичних ідей та мистецького поступу. Згадаймо хоча б кантати “Радуйся, ниво неполитая”, “Б ’ють пороги” М. Лисенка або ж “Кавказ” і “Заповіт” С. Людкевича на слова Тараса Шевченка. Важливе значення кантатно-ораторіяльних творів, їхня велика питома вага в композиторських доробках збереглася і в радянський час. Закінчення на стор. 33. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
