Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Вона і стала матір’ю “близнят”. Більшовики шукали Ярослава, обіцяли високу нагороду за нього. Знайшовся зрадник, що виказав місце криївки. ЗО жовтня 1946 р. вороги обступили її. Кричали, вимагали здатися. Командир УПА вирішив вести бій до останньої кулі. Знищив документи, товаришам, якщо б бажали, дозволив покинути криївку... Незаба ром важкий вибух потряс землю. Загинули командир УПА Ярослав Мельник, його дружина Антоніна Король-Мельник і їхній кількамісяч ний синочок. Луна горами понесла сумну вістку про смерть борців за волю. Місце трагедії було відоме монахиням Гошівського монастиря. То ж, помолившись, поставили там хрест. Дочка Антоніни і Ярослава Мельників росла і виховувалася в чужій родині. Коли їй виповнилося сім років, прибрана мати відвела дівчинку до рідної бабусі у село Войнилів. Зігріта ласкою, сирітка довідалася правду про своїх батьків. Віра Мельник-Тимчишин проживає сьо годні у Калуші. М ає сім’ю, радіє двома донями. Будинок, де виховувалася у бабусі, ухвалою селищної Ради отримала у власність. На виставці старинних фотографій у Калуському Союзі Українок є фотографія Ярослава і Антоніни. Прегарні молоді обличчя - чорноокий вольовий Ярослав і лагідна світлоока Антоніна. Такими і залишаться вони у пам ’яті нащадків - вічно живі і молоді... Оксана П А Х Л ЬО В СЬКА НІЧНА ГРОЗА Хитнувся обрій під крилом імли. І всі дороги раптом стали пилом. Великі хмари пам’ять облягли. Високі тіні світло заступили. А дужий вітер листя вже несе. Скрипить вночі орбітою земною Куди подітись? П ам ’ятаю все, що тут було зі мною й не зі мною. Хоч би цей вітер на хвилину стих! Навіщо він гілля оте ламає? Куди ж нам дітись? П ам’ятаю тих, хто з нами був, а зараз їх немає. А зараз нас навіки розведуть, щоб кожен йшов на дно своєї Лети. І лиш над краєм пам’яті бредуть тонкі й шляхетні їхні силуети. А дощ під нами пріірви розверза, Не чую слів за цим зловіщим ревом... ...Поетів пам’ять — як нічна гроза, де вітер трощить золоті дерева. О лен а Л Е О Н Т О В И Ч ЛЕБІДКА ЛИЦАРЯ УКРАЇНСЬКОГО ДУХУ Нарешті ім’я Василя Симиренка, цукро- заводчика й мецената-патріота, що стояв в обороні українського слова упродовж 40 років, повертається, стає знаним українському загалові. Обшир його діяльности може стати ясним вже тільки з переліку справ, що їх він “спонсорував”: часописи “Києвская старина”, “Україна”, “Літе ратурно науковий вісник”, “Нова громада”, пер ші національні газети “Громадська думка”, “Рада”, “Рутеніше рундшау”, “Українське рев’ю”, кілька видань ’’Кобзаря” та інших кни жок, купівля будинку у Львові для Наукового Товариства ім. Тараса Ш евченка, підтримка письменників та громадських діячів М. Дра- гоманова, М. Коцюбинського, І. Ш рага, П. Чубинського. Це далеко не повний перелік, бо Василь Симиренко не любив розголосу й не на людських очах, проте він завжди мав підтримку у своєї дружини. Софія (1839-1924), походила з аристократичної французької родини Альбран- тів, яка емірувала до Росії ще під час Великої французької революції. Вона отримала добру освіту, вирізнялася не тільки надзвичайною красою, а й незалежністю думки, сміливістю й силою духу, що й довела - покохавши - зуміла оборонити своє почуття. Повставши проти несправедливої волі батька, вона наважилася обвінчатися з Василем Семиренком таємно, бо аристократ Альбрант, хоч і радо приймав у себе талановитого молодого інженера, що закінчив Паризьку політехніку, хоч і вважав його на голову вищим від інших молодих людей, хоч і був настроєний Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top