Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
жевська, К. Мельник, Н. Митюк, О. Дучинська, О. Албант, С. Єгунова. «За освітою, - писала С. Русова, - не губили дівчата і головної мети - вияснення національно-політичних завдань на користь усе тої самої мети: визволення народу». Гурток, що утворили за ініціятивою Олени Доброграєвої, за духом наближався до україно фільства, тобто до національного культурництва «старих громад» того часу. О. Доброграєва сприяла тому, щоб з гуртком найчастіше зустрі чався В. Антонович. Початком цих стосунків було знайомство з Володимиром Боніфатійо- вичем, професором історії Вищих жіночих курсів, де він користувався великою популяр ністю серед курсисток. Крім офіційного курсу, Володимир Антонович читав у Доброграєв- ському гуртку ще й приватні курси географії та етнографії України. Ці лекції відбувалися звичайно у господі члена Старої Громади лікаря Федора Панченка на Маріїнсько-Благовіщен- ській вулиці або у адвоката Павла Дашкевича на Володимирській вулиці. Приватні курси Анто новича відвідували 15-20 слухачів, дуже ретель но записували їх, а тоді видавали гектогра фічним способом. Ці лекції читалися без дозволу, тому члени гуртка старалися не розповідати про виклади стороннім особам: за весь час їхнього існування не було ніяких «провалів» чи переслідувань поліції. Гурток Доброграєвої був пов’язаний з іншими гуртками поза Києвом, а Марія Бе- ренштам-Кістяківська працювала координато ром між Петербурзьким українським «гуртком 13» та Доброграєвським гуртком. У процесі своєї діяльности гурток уважав необхідним проводити роботу серед селян і коли члени гуртка народниць закінчували курси, всі вони вирішували їхати в село та проводити культурно-освітну роботу серед селянства. За таку роботу вони вважали не тільки навчання дітей шкільної науки, а й просвітництво серед селян. Отже, діяльність членів гуртка Добро граєвої на селі повинна була б бути пропа гандистською, а не агітаторською, бо програми революційних дій у них не було, а закликати селян до них вони не бажали. Закінчивши курси, члени гуртка поїхали на село та стали вчительками земських шкіл. Усі вони протягом довгого часу, а деякі й до віку, як П. Пашкович на Волині, справляли важку повинність - служити рідному народові, що зобов’язалися робити ще з молодих своїх студентських років. Багатьом з них довелось відірватися від родини та звичайного міського життя, мандрувати глу хими закутками, далеко від осередків культури та багатого інтелектуального життя, серед суворих обставин побуту сільської вчительки - проводити свою непомітну роботу... У 1885-86 роках Олена Доброграєва створила на Вищих жіночих курсах другий великий гурток з курсисток, до якого набирала тих, хто найбільше, як їй здавалося, підходив до серйозного втілення соціяльзих і політичних питань, об’єднала їх та пропагувала свою програму роботи. Почала вона з національної справи в Україні. П ерш ш и статтями, що студіювалися в гуртку, булв: полемічна стаття Алексеєва «Что такое украинофильство?», В. Антоновича «Моя исповеді», статті Драгома- нова про національну справу. Українську націо нальну справу вивчали всі члени гуртка, а на щотижневих засіданнях відбувалося обговорен ня. Дехто з дівчат студіюваз також етнографічні та статистично-етнографічйі матеріяли, писав ґрунтовні реферати. Г/рток Доброграєвої працював над збірками українських пісень М аксимовича та Чубшського, історичних пісень, виданих за редащією Антоновича та Драгоманова. Готувалися реферати про роль жінки у суспільстві та жіючої долі в історичних українських піснях. Робота, що проводиш в гуртку, не була для жінок марною, воні дала їм імпульс до подальшого розвитку рботи у громадському напрямку. «Вже як багатороків по тому минуло, - згадувала одна із учаснщь жіночого гуртка, - мені довелося чути од грьох, якраз найздіб ніших, членів нашого уртка, що вони тоді багато мали з нашої спілної праці; одна з них зробилася пізніше активюю революціонеркою, друга - добрим педагогсл, а третя - відомою письменницею». Жінки, чени доброграєвських гуртків, пішли різними жнтєвими шляхами: хто працював в селі, хто в міті; дехто став ближче до українського націоналного руху; дехто при єднався до соціял-демокртичної течії. Однак, найголовніше те, що ніхт з них не зрікся тих принципів та науки, яої навчила Олена Доброграєва. Кожен у вій спосіб, як міг, поширював ці ідеї. “Її, - згадувала Марія Беренштам-Кістяківська, -л и всі ставили дуже високо та сподівалися од неї багато чого на громадській роботі”. Так хто ж вона, Ілена Доброграєва? Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top