Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
жевська, К. Мельник, Н. Митюк, О. Дучинська, О. Албант, С. Єгунова. «За освітою, - писала С. Русова, - не губили дівчата і головної мети - вияснення національно-політичних завдань на користь усе тої самої мети: визволення народу». Гурток, що утворили за ініціятивою Олени Доброграєвої, за духом наближався до україно фільства, тобто до національного культурництва «старих громад» того часу. О. Доброграєва сприяла тому, щоб з гуртком найчастіше зустрі чався В. Антонович. Початком цих стосунків було знайомство з Володимиром Боніфатійо- вичем, професором історії Вищих жіночих курсів, де він користувався великою популяр ністю серед курсисток. Крім офіційного курсу, Володимир Антонович читав у Доброграєв- ському гуртку ще й приватні курси географії та етнографії України. Ці лекції відбувалися звичайно у господі члена Старої Громади лікаря Федора Панченка на Маріїнсько-Благовіщен- ській вулиці або у адвоката Павла Дашкевича на Володимирській вулиці. Приватні курси Анто новича відвідували 15-20 слухачів, дуже ретель но записували їх, а тоді видавали гектогра фічним способом. Ці лекції читалися без дозволу, тому члени гуртка старалися не розповідати про виклади стороннім особам: за весь час їхнього існування не було ніяких «провалів» чи переслідувань поліції. Гурток Доброграєвої був пов’язаний з іншими гуртками поза Києвом, а Марія Бе- ренштам-Кістяківська працювала координато ром між Петербурзьким українським «гуртком 13» та Доброграєвським гуртком. У процесі своєї діяльности гурток уважав необхідним проводити роботу серед селян і коли члени гуртка народниць закінчували курси, всі вони вирішували їхати в село та проводити культурно-освітну роботу серед селянства. За таку роботу вони вважали не тільки навчання дітей шкільної науки, а й просвітництво серед селян. Отже, діяльність членів гуртка Добро граєвої на селі повинна була б бути пропа гандистською, а не агітаторською, бо програми революційних дій у них не було, а закликати селян до них вони не бажали. Закінчивши курси, члени гуртка поїхали на село та стали вчительками земських шкіл. Усі вони протягом довгого часу, а деякі й до віку, як П. Пашкович на Волині, справляли важку повинність - служити рідному народові, що зобов’язалися робити ще з молодих своїх студентських років. Багатьом з них довелось відірватися від родини та звичайного міського життя, мандрувати глу хими закутками, далеко від осередків культури та багатого інтелектуального життя, серед суворих обставин побуту сільської вчительки - проводити свою непомітну роботу... У 1885-86 роках Олена Доброграєва створила на Вищих жіночих курсах другий великий гурток з курсисток, до якого набирала тих, хто найбільше, як їй здавалося, підходив до серйозного втілення соціяльзих і політичних питань, об’єднала їх та пропагувала свою програму роботи. Почала вона з національної справи в Україні. П ерш ш и статтями, що студіювалися в гуртку, булв: полемічна стаття Алексеєва «Что такое украинофильство?», В. Антоновича «Моя исповеді», статті Драгома- нова про національну справу. Українську націо нальну справу вивчали всі члени гуртка, а на щотижневих засіданнях відбувалося обговорен ня. Дехто з дівчат студіюваз також етнографічні та статистично-етнографічйі матеріяли, писав ґрунтовні реферати. Г/рток Доброграєвої працював над збірками українських пісень М аксимовича та Чубшського, історичних пісень, виданих за редащією Антоновича та Драгоманова. Готувалися реферати про роль жінки у суспільстві та жіючої долі в історичних українських піснях. Робота, що проводиш в гуртку, не була для жінок марною, воні дала їм імпульс до подальшого розвитку рботи у громадському напрямку. «Вже як багатороків по тому минуло, - згадувала одна із учаснщь жіночого гуртка, - мені довелося чути од грьох, якраз найздіб ніших, членів нашого уртка, що вони тоді багато мали з нашої спілної праці; одна з них зробилася пізніше активюю революціонеркою, друга - добрим педагогсл, а третя - відомою письменницею». Жінки, чени доброграєвських гуртків, пішли різними жнтєвими шляхами: хто працював в селі, хто в міті; дехто став ближче до українського націоналного руху; дехто при єднався до соціял-демокртичної течії. Однак, найголовніше те, що ніхт з них не зрікся тих принципів та науки, яої навчила Олена Доброграєва. Кожен у вій спосіб, як міг, поширював ці ідеї. “Її, - згадувала Марія Беренштам-Кістяківська, -л и всі ставили дуже високо та сподівалися од неї багато чого на громадській роботі”. Так хто ж вона, Ілена Доброграєва? Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
