Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
високоповажані пані спонзор проекту Іванна Ратич, перед жертовністю якої я схиляю голову, голова СУА Ірина Куровицька, голова Комісії проекту Ірена Чабан і усе членство СУА. Принишкли київські науковці, які очікують від празьких документів справжньої сенсації. І врешті- решт, для всієї нашої української спільноти світла постать великої Лесі Українки неодмінно стане виразнішою, рельєфнішою. Тому праця захоплює цілковито. Однак поступово збільшуються і паралельні враження. У сучасному світі можна непогано орієнтуватись і завдяки засобам масової інформації. Себе я завжди вважала мало схильною до міграцій, оскільки всіми фіброми душі міцно прив’язана до української дійсности. Жити мені пощастило на Південному узбережжі Криму, в краю, який Леся Українка назвала “Богоданим”. То що мені треба шукати по далеких світах?! Але з перших днів у Празі я гостро відчула, наскільки все тут пристосоване для Людини, задля її зручности, спокою, бадьорого настрою. І як тут не згадувати те, що я тимчасово залишила на Батьківщині, - переповнені тролейбуси, масове вимикання світла, холодющі приміщення на роботі і вдома... Та всупереч цьому - там теж загоряються дисплеїкомп ’ютерів і, зігріваючи пальці своїм диханням, люди (поки є світло) працюють. Працюють во ім ’я завтрашнього дня нової України. Мушу визнати, що величезна кількість українців поки що змушена працювати за кордоном, зокрема в благополучній Чехії. І мета їхньої праці скромніша - прогодувати свою сім ’ю. Я розмовляла з такими своїми земляками, вони кажуть, що в Україні не бачать майбутнього для себе і (що найстрашніше) для своїх дітей. Боляче обпікає душу хоч би таке зіставлення. Найбільша хвиля іміграції українців до Чехії припадає на трагічну пору 1918-20 pp., коли свідома частина української нації самовіддано боролась за свою державу, але ворог виявився підступнішим, а відтак і сильнішим. Великого розміру еміграція з України набирає і нині, коли ми домоглися омріяної не одним поколінням Державної Незалежности. Чи не є це переконливим свідченням недолугости сучасних можновладців і необхідности значної роботи щодо формування в Україні правдивого громадянського суспільства, без якого декларована демократія залишається фікцією, облудою?! Як довго ще най доведеться вчитись гідности, самоповаги хоча б у чехів?! Приємно було дізнатись, що в Празі не завмерло українське життя. Я побувала на вечорі вшанування жертв Голодомору в Україні, який проходив у залі мерії міста і був вельми добре організований, що є насамперед заслугою Тетяни Тарапацької-Шафовал. Як переважно скрізь у діяспорі, найбільший інтерес до громадських справ тут виявляє старше покоління, для якого патріотизм - не словниковий термін, а вічний шрам на серці. Проте є і молодші активісти, особливо жінки, яких доля з різних причин привела до Праги. У Чехії на молодих українців покладається особлива надія, оскільки тут сформувались уже такі глибокі традиції, таким славним було минуле блискучої плеяди іміграції 20-40 pp., що втрачати завойоване просто гріх. Власне, навіть вивчити ту яскраву епоху з її невтомною, плідною роботою, прагненнями, різноманітними виданнями - це також наш обов ’язок, що вже давно на порі. Прикро усвідомлювати, на державу нинішню розраховувати не варт. Російські вчені вишукують усе до крихти, що збереглось у празьких архівах про своїх втікачів від більшовицького режиму. А де наші науковці?! То ж на який фундамент минулих напрацювань опиратиметься ідеологія України XXI століття? Хтось її ладен зводити на піску, хтось прислухатиметься тільки до голосу чужинців, але як важливо почути голос наших мудрих і кришталево-чистих у своїй відданості українській національній ідеї праведників! Поспішаймо прислухатись до Них!. За короткий час я зрозуміла, що в Слов ’янській бібліотеці при Національній бібліотеці Чеської Республіки є справжня берегиня наших українських цінностей, доктор Марія Няхайова, що також відома як громадська діячка і поетеса, - це справжній скарб для україністів. Щодня до неї приходять науковці, перекладачі, активісти національного руху (причому з різних країн), і на всіх у неї вистачає часу, уваги та сердечного тепла, яким щедро була наділена і я. Пані Марія Няхайова як ніхто вболіває, щоб наша спадщина тут, у Празі, не пропала, не була сплюндрована байдужістю сучасників. Але все охопити одній людині не до снаги. І тоді Бог дає таку зустріч, як, скажімо, 18 травня 2001 року з д-р Іванною Ратич. Хочеться вірити, що з часом такі зустрічі в Празі будуть не поодинокі. Бо таки правду кажуть: “Нашого цвіту по всьому світу”. Тільки треба горнутися ближче один до одного. Світлана Кочерга. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
