Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Причини і наслідки цих процесів у радянських підходах до уніфікації культури, утиски етнічного. Сталася насильницька пе- рерваність у спадкоємности традицій, була порушена природна еволюція розвитку націо нальної культури. За радянських часів заборонялася, при- нищувалася, ігнорувалася етнічна специфіка, а натомість адміністративно впроваджувалися уніфіковані загальнорадянські форми святково- обрядової культури. Вже друге покоління людей виросло на постулатах радянської ідеології і цілеспрямованої пропаганди, що все українське - пережитки, забобони, нижчевартісне. Важко навіть збагнути увесь комплекс денаціоналізації українського народу. Чого варті лише історичні міфи про “спільну колиску”, “поліетнічність населення України”. Останній особливо вартий уваги, бо на його підставі зазнали найжорстокішого утиснення національні права українського етносу. Керівники держави скрізь проголошують, що в Україні живуть 140 народів. Кожного року ця цифра збільшується і вже досягла 150. Ця міфічна кількість народів України увійшла до шкільних підручників, починаючи з книжечок для дитячого садочка. На тему багатонаціональности україн ського суспільства написано за останні десять років сотні статтей, захищено десятки дисер тацій, створено наукові інституції, які займа ються дослідженням національних меншин України. І, власне, це можна було б вважати позитивним фактором (бо кожна людина має право на задоволення своїх національних і культурних запитів), коли б справа не стояла так, що кожний народ має право на національно- культурну автономію, окрім українців. Будь-які спроби відродження української культури, збереження однієї з найдавніших і найбагатших мов викликають одразу галас серед “старшого брата”. А насправді окремі представники мігран тів, які були зафіксовані переписом 1989 року, з легкої руки політиків виросли в міфічну цифру - 150 народів України. Згідно етнічного довідника до таких малочисельних представників окремих етносів можна віднести: енці - і особа, нганасани - 1 особа, ороки - 2 особи, іторці - 9 осіб, нейдальці - 10 осіб, нівхи - 10 осіб, орочі - 19 осіб, ітельмени - 2 особи, кети - 8 осіб, ліви - 6 осіб, амути - 15 осіб, мансі - 37 осіб, саамі - 19 осіб, евени - 25 осіб, белудті - 45 осіб, агули - 78 осіб. Список етнікосів, які мешкали в Україні на той час перепису і складали чисельність до 200- 300 осіб можна було б значно продовжити. Військові конфлікти спричиняють новий притік мігрантів з Азії, але це не дає жодних підстав стверджувати про надмірну поліетніч ність України. І слушно зауважує письменник Іван Дзюба, що “офіційна пропаганда активно експлуатує визначення типу: “народи України”, “Україна - багатонаціональна республіка”. Сенс таких формул зрозумілий - поста вити під сумнів право українського народу вирішувати долю своєї вітчизни. (Між куль турою і політикою. К., 1998. - с,12). За етнічною картою України, на її території, окрім українців, за минулим пере писом 72, 6 %, мешкають ще представники не 150, а біля 20-ти етнічних меншин: росіяни, білоруси, поляки, чехи, словаки, болгари, мол давани, румуни, угорці, греки, цигани, німці, євреї, гагаузи, татари та ін. Найчисельніша меншина - росіяни, що за даними минулого перепису складала 21,0 % від усього населення України, - кількість їх очевидно, значно поменшала за переписом у грудні 2001 p., бо її не оприлюднюють. Відсоток росіян в Україні був значно перебільшеним. Відомо, що у 80 роки зросійщення набуло великої сили. Це і доплата учителям російської мови, ведення російськомовної документації, навчання у вищих навчальних закладах ро сійською мовою. Часто зустрічаються у місь кому середовищі такі реалії, як в одній сім’ї старші діти записані українцями, молодші - росіянами. Варто зазначити ще одну характерну обставину, що майже половина росіян в Україні (44,7 %) не народилися в Україні, а прибули сюди натомість виселених до Сибіру і фізично знищених українців в повоєнний час. Отже, ці мігранти мають мати особливу пошану до українців, оскільки ті поплатилися своїм життям за місце прибульців під сонцем України. Що стосується інших національних мен шин, то всі вони становлять менше 1 % на селення України. Свої національні товариства створили лише представники 17-ти національ ностей. Отже, цілком очевидно, що 150 народів в Україні - це політичний міф і політизація етнічних процесів. Верховна Рада України 25 червня 1992 р. прийняла закон “Про національні меншини”, “НАШЕ ЖИТТЯ”, ГРУДЕНЬ 2002 З
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
