Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Валентина БОРИСЕНКО ЗНАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ І мови ЗБЕРЕЖЕ НАЦІОНАЛЬНУ САМОБУТНІСТЬ На початку XXI ст., в час, коли в Україні спостерігається тенденція до суттєвої зміни демографічної і соціяльної структури суспіль ства і коли її розвитку загрожує небезпека - від економічної кризи, зросійщення до політичного пошуку шляху, постає гостра потреба підвищити увагу до традиційної етнічної культури, мови. Бо відомо, що кожна етнокультура містить у собі етнічні коди власної історії, своєї самобутности у світі. На жаль, розуміння цінности народної культури приходить часто тоді, коли втрачається її основа і автентична творчість. Сьогодні, коли ми прагнемо осмислити нашу історію і знайти майбутній шлях розвитку українського народу, необхідно аналізувати по дії, які відбуваються в суспільстві, культурі, політиці, економіці. Зв’язок між ними обопіль ний, хоч багато ще людей сповідують “ковбасну ідеологію”, тобто буде економіка, добробут - буде мова й культура. Те, що ці речі глибоко пов’язані, найкраще розуміють вороги україн ської державности, її самобутности й культури. Використовуючи засоби масової інформації, концертну діяльність, видання літератури вони прагнуть за всяку ціну зупинити процес зрос тання національної свідомости українців, від родження культури. Найголовнішою проблемою є брак знань про свою етнічну історію, культуру, традиції, етикет у більшості населення України. Ці знання - основний ключ до гармонійного поєднання традиційної культури з досягненням урбанізації. Шлях творення, а не руйнації, має поєднувати вивчення досвіду свого народу та проходити через глибоке розуміння і знання етнічного освоєння західних передових технологій, умов, побуту, дбайливе ставлення до народних цін ностей, і комерцію а не комерціялізацію на родної культури. Можна навести як приклад святкування масниці (наприкінці зими перед початком Великого Посту). Свято у містах України організовують з великим знанням де- націоналізатори під згідливе мовчання загубив ших свою культуру українців. Диктор у новинах інформує нас, що починається ’’слов’янка масляна”, під час свята будуть пекти “блини”, спалювати ляльку (опудало) зиму. Російські традиції, про які ще недавно ніхто в Україні не знав, тепер сміливо нав’язують нам. А російські масовики-витівники, організовують для україн ців російську масляну з самоварами, їхніми піснями під назвою “слов’янка”. На ці видовища завжди приходить багато молоді. Масниця (Сирний тиждень, Лущення, Колодка) суттєво відрізняється від російської - символами, атри бутами, структурою свята, розвагами, піснями, стравами. Вони наближені до західноєвро пейських традицій жартівливого покарання мо лодих людей, що не вступили того року в шлюб. Про це писали й російські дослідники ще у XIX ст. Ми ще недавно, у 40-50-тих pp. минулого сторіччя, зберігали традицію варити на це свято вареники з сиром. Сценарій російської Масляни тепер впро ваджується в українських школах. Власне, відбувається нищення етнічного, сакрального, ритуального життя українського етносу, його історичної пам’яти, духовности, традиційно- культурного буття. Українські вчені висловлюють думку, що Росія хоче міцно утвердитись в Україні, пере творивши нашу незалежність на фікцію, вона фактично здійснює над нашими просторами інформаційний контроль, дезінформуючи укра їнський народ. Згадаймо, що саме народні свята, коляди і щедрівки згуртували шістдесятників. Сільська традиція коляди, яка в радянський час була заборонена в селах, була відновлена в місті, що справило дуже великий вплив на духовну частину руху шістдесятників. Натомість тепер вже місто може допомогти деґрадованому селу, яке так багато втратило. Сучасні ЗМІ ігнорують народні українські традиції (але не російські) говорячи, що це шароварщина. Щодо ставлення до української національної культури загалом, і до народної культури зокрема, то ми є свідками теракту великої руйнівної сили, бо під гаслом боротьби із “шароварщиною” штучно і ціле- направлено руйнується основа традиційної української культури. 2 “НАШЕ ЖИТТЯ”, ГРУДЕНЬ 2002 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
