Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
більше? Вірші її - мов рілля весняна, пахучі, терпкі, гострі, не раз аж іскру викрешують. А ще - первісно чисті, як малюнки Никифора. Віршує зі школи. Під тримала її вчителька російської мови: “Пиши, в тебе виходить”. У Черкасах Олена відвідувала поетичну студію імені Василя Симоненка. Тоді ж уперше на друкувалась у газеті. Отримала перемогу на облас ному конкурсі “Сонячні кларнети” - 15 карбованців, грамоту й книжки. А головне - отримала крила! На Запорізькій ДРЕС стала позаштатним кореспондентом газети “Слава”. Редактор хвалив її матеріяли: “Ви дуже талановита. Будете рахуватись кранівницею, а працюватимете нашим кореспон дентом. Дамо вам направлення в інститут жур налістики, підтримаємо...”. - Та я ж не зовсім грамотно пишу, - знітилась. - У нас є для цього люди. А ви знаєте життя, маєте чіпке око і точне слово”. Дівчина, з якою Олена жила в кімнаті і якій розповіла про пропозицію редакції, саркастично вколола: “Ти ж робитимеш помилки і тому не маєш права йти кореспондентом. Совість же в тебе є?..” Потім приходив прямо на будівництво якийсь пись менник, не пам’ятає його прізвища, говорив, що не можна губити таланту, обіцяв дати рекомендацію в московський літературний інститут. Але все дарма: там, де фігурує поняття “совість”, Олена категорична. Згодом сама вступала двічі до університету, але її “зрізали” на творах. У Києві в гуртожитку, де мешкала, якогось вечора виступали три письменники. Народові було нудно, і він розбігався. І ось із залі хтось гукнув: “Та наша Олена краще пише”. Побігли за Оленою, розбудили, бо спала після зміни... Письменники тоді запросили її до літературної студії. Познайомилася з Ганною Чубач, Катериною Мотрич, Галиною Паламарчук (згодом Галина редаїувала обидві її збірки поезій - “Притулок для душі”, 1993 р. і “Підхоплена над прірвою світами”, 1998 p., написала до них невеликі, але теплі передмови). Рік од року слово Олени Кугай огранюється, глибшає, випрозорюються образи, ширшає коло тем. Аж тепер вона вступила-таки до університету, вже третьокурсниця. З успіхом пройшли її творчі вечори в рідному селі, в будівляному управлінні, яке й спон сорувало обидва видання, та по радіо. “Мамо, ти стаєш популярною. Не загордись”, - жартують дочка Леся і син Тарас. А сестра в селі дорікає: “Складно пишеш. Та ще так багато про любов. Ти пиши, як Шевченко...” Усі її вірші народились там, на висоті. Вдома їх лише допрацьовує. Приходять несподівано - не раз аж боїться, що, не дай Бог, заслухається слово і не той важіль шарпне. Одні з’являються просто й легко, а інші вимучують, тижнями, аж не рада їм. Та з Олена КУТАЙ Зриває вітер листа із дуШ, Скиртує їх в замочених яругах* А я іду, іду отак собі В затерплих болях, але в світних думах.* І що комусь до мене чи мені.* Душа, як птаха впіймана* тріпоче. Листочок прохромився на стерні, Мов я, піддатись вітрові не хоче* Музою в Олени нема компромісів. “Приходить Муза - Душу мучить. // Без неї ж - мучиться душа ...” А це ось - як сповідь: “Олівець у руці і важіль, - // Душу важко надвоє рвати. // Як поезія переважить, - // Мене будуть вже в ній шукати”. Великий романтик, (її зодіякальний знак Діва), вона живе Любов’ю, навіть, можливо, вигадуючи її: “Я не належу дітям, ні Йому, // Ні кухні, ані тому, що в каструлі...” Світ її любові такий багатогранний і багатобарвний, так потужно струменить у ньому світло жіночого серця, жага розуміння і жертовності, що годі його із кимось порівняти. І водночас - велика самота творця: “Ізгляньтесь, - зрешетована стою. // Я - ціль - поет, Ви - постріли натхнення”. “Любов моя, звідкіль така взялась, // Що я на світ цей ніби натикаюсь?” “Розумієш, - каже мені сумно-сумно, - я ж чужа серед своїх колег на роботі. Вони мене не розуміють. Але й серед письменників я чужа, бо - робітниця...”На цьому розломі її доля шукає свій храм. А дух рветься з того позмінного ритму: 8.00 - 17.00. Тому не раз домовляється Олена із напарницею і тягне поспіль дві зміни: 8.00 - 23.00. Аби мати простір для духу, пораювати у безконеччі світової літератури, шукаючи за свіжим словом та й до сесії готуючись. Стримлять над містом крани, ніби журавлі, виколихують у дзьобах колисочки новобудов. А Муза вихваляє висоту. І ридає над віршем. Моя околиця Оболонь теж будується. Та я ди влюсь на ті крани вже трохи інакше, ніж до знайом ства з Оленою. Бачу тепер за романтичним фасадом напружену, не раз ризиковану працю, якоюсь мірою рівнозначну праці мінера. І диво з див, що саме вона, а не затишний кабінетик, народжує в цій непоказній із вигляду жінці таке трепетне, чисте й глибоке Слово. Воно утверджується, кличе до себе, заповнює могутньою енергією добра. Закінчення на стор. 9. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
