Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
більше? Вірші її - мов рілля весняна, пахучі, терпкі, гострі, не раз аж іскру викрешують. А ще - первісно чисті, як малюнки Никифора. Віршує зі школи. Під тримала її вчителька російської мови: “Пиши, в тебе виходить”. У Черкасах Олена відвідувала поетичну студію імені Василя Симоненка. Тоді ж уперше на друкувалась у газеті. Отримала перемогу на облас ному конкурсі “Сонячні кларнети” - 15 карбованців, грамоту й книжки. А головне - отримала крила! На Запорізькій ДРЕС стала позаштатним кореспондентом газети “Слава”. Редактор хвалив її матеріяли: “Ви дуже талановита. Будете рахуватись кранівницею, а працюватимете нашим кореспон дентом. Дамо вам направлення в інститут жур налістики, підтримаємо...”. - Та я ж не зовсім грамотно пишу, - знітилась. - У нас є для цього люди. А ви знаєте життя, маєте чіпке око і точне слово”. Дівчина, з якою Олена жила в кімнаті і якій розповіла про пропозицію редакції, саркастично вколола: “Ти ж робитимеш помилки і тому не маєш права йти кореспондентом. Совість же в тебе є?..” Потім приходив прямо на будівництво якийсь пись менник, не пам’ятає його прізвища, говорив, що не можна губити таланту, обіцяв дати рекомендацію в московський літературний інститут. Але все дарма: там, де фігурує поняття “совість”, Олена категорична. Згодом сама вступала двічі до університету, але її “зрізали” на творах. У Києві в гуртожитку, де мешкала, якогось вечора виступали три письменники. Народові було нудно, і він розбігався. І ось із залі хтось гукнув: “Та наша Олена краще пише”. Побігли за Оленою, розбудили, бо спала після зміни... Письменники тоді запросили її до літературної студії. Познайомилася з Ганною Чубач, Катериною Мотрич, Галиною Паламарчук (згодом Галина редаїувала обидві її збірки поезій - “Притулок для душі”, 1993 р. і “Підхоплена над прірвою світами”, 1998 p., написала до них невеликі, але теплі передмови). Рік од року слово Олени Кугай огранюється, глибшає, випрозорюються образи, ширшає коло тем. Аж тепер вона вступила-таки до університету, вже третьокурсниця. З успіхом пройшли її творчі вечори в рідному селі, в будівляному управлінні, яке й спон сорувало обидва видання, та по радіо. “Мамо, ти стаєш популярною. Не загордись”, - жартують дочка Леся і син Тарас. А сестра в селі дорікає: “Складно пишеш. Та ще так багато про любов. Ти пиши, як Шевченко...” Усі її вірші народились там, на висоті. Вдома їх лише допрацьовує. Приходять несподівано - не раз аж боїться, що, не дай Бог, заслухається слово і не той важіль шарпне. Одні з’являються просто й легко, а інші вимучують, тижнями, аж не рада їм. Та з Олена КУТАЙ Зриває вітер листа із дуШ, Скиртує їх в замочених яругах* А я іду, іду отак собі В затерплих болях, але в світних думах.* І що комусь до мене чи мені.* Душа, як птаха впіймана* тріпоче. Листочок прохромився на стерні, Мов я, піддатись вітрові не хоче* Музою в Олени нема компромісів. “Приходить Муза - Душу мучить. // Без неї ж - мучиться душа ...” А це ось - як сповідь: “Олівець у руці і важіль, - // Душу важко надвоє рвати. // Як поезія переважить, - // Мене будуть вже в ній шукати”. Великий романтик, (її зодіякальний знак Діва), вона живе Любов’ю, навіть, можливо, вигадуючи її: “Я не належу дітям, ні Йому, // Ні кухні, ані тому, що в каструлі...” Світ її любові такий багатогранний і багатобарвний, так потужно струменить у ньому світло жіночого серця, жага розуміння і жертовності, що годі його із кимось порівняти. І водночас - велика самота творця: “Ізгляньтесь, - зрешетована стою. // Я - ціль - поет, Ви - постріли натхнення”. “Любов моя, звідкіль така взялась, // Що я на світ цей ніби натикаюсь?” “Розумієш, - каже мені сумно-сумно, - я ж чужа серед своїх колег на роботі. Вони мене не розуміють. Але й серед письменників я чужа, бо - робітниця...”На цьому розломі її доля шукає свій храм. А дух рветься з того позмінного ритму: 8.00 - 17.00. Тому не раз домовляється Олена із напарницею і тягне поспіль дві зміни: 8.00 - 23.00. Аби мати простір для духу, пораювати у безконеччі світової літератури, шукаючи за свіжим словом та й до сесії готуючись. Стримлять над містом крани, ніби журавлі, виколихують у дзьобах колисочки новобудов. А Муза вихваляє висоту. І ридає над віршем. Моя околиця Оболонь теж будується. Та я ди влюсь на ті крани вже трохи інакше, ніж до знайом ства з Оленою. Бачу тепер за романтичним фасадом напружену, не раз ризиковану працю, якоюсь мірою рівнозначну праці мінера. І диво з див, що саме вона, а не затишний кабінетик, народжує в цій непоказній із вигляду жінці таке трепетне, чисте й глибоке Слово. Воно утверджується, кличе до себе, заповнює могутньою енергією добра. Закінчення на стор. 9. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
