Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
Із п’ятьма карбованцями в руці вирвалась, бо не пускали (то цілий детектив) до Черкас і подала документи в будівельне училище No 15: там поселяли в гуртожиток, одягали й годували. Вона розповідає, про все це, а я не вірю, що таке середньовіччя було ось зовсім недавно і зовсім поруч. Досі, каже, сумно згадувати той серпневий тиждень, коли і додому вертатися нема за що, і жити в чужому місті, голодній, ніяк. Аж зауважила її на вокзалі міліція, причепилася... Після закінчення навчання за розподілом потрапила на Запорізьку ДРЕС. Почалось доросле життя. Про нього - її строфи: Затим - чужі гуртожитки, робота У третю зміну. Місяць на стрілі. Багата з виду, духом же - голота... Держава - п’яний вершник у сідлі. Томилось тіло, задихались вірші На крані у кабіні для шпака. Допитувалась доня, ставши більша, Чому кімнатка в нас тісна така?... А згодом був Київ, до якого прикипіла серцем на все життя. Будівельники - народ особливий. Вони кажуть: Бог сотворив землю, а ми її розбудували. Управління баштових кранів - окрема структура, входить до будівельної механізації. В недалекі часи воно нараховувало до 500 чоловік, а тепер - близько 200. “Будуємо, - мов дзвін, гуде Держава...” - у прямому й переносному розумінні. Олена Кугай каже це не для красного слівця. Серед машиністів баштових кранів більшість - жінки. Специфіка роботи - три зміни: дві денні, а одна нічна, вона особливо тяжка. Будівельники (мулярі, тинькарі, маляри) і заробляють значно більше, і на пенсію йдуть на 5 років раніше: добилися. А кранівникам - жодних пільг, ще й ставка зовсім невелика. “Майна!...Віра!...” сигналізує знизу такелаж ник, і кранівниця, мов акробат (бо її рука знає не одне гальмо, як-от у водія машини, а 4: підйому вантажу, повороту, ходу і стріли), “веде” вантаж до призначеного місця. А крани - старі (“крани-гроби”, кажуть на них спересердя), із здебільшого є нечинними, бо поламані, з обмежувачами підйому вантажу та кінцевиками. І тільки досвід та інтуїція допомагають кранівниці одразу визначити, що там причепив одчайдушний такелажник - чи то не більше чотирьох тонн, як велять нормативи, чи усі вісім, аби швидше гнати роботу, бо то заробіток, - і тоді кран неминуче перевернеться. Тож горлаєш йому згори не зовсім компліментарний речитатив, а як не чує, то спускаєшся і тлумачиш, що поспішність тобі геть ні до чого, бо життя в усіх одне. І так за день не раз, не два долаєш тих 30-50 метрів угору-вниз, бо на крані неминуче щось там ще й ламається, і треба кликати слюсаря. А щоб розім’яти ноги, маєш півгодини на обід. Оспівані жіночі ручки, жіночі ніжки, округлі плечики... У спрощеному варіянті береться в кабіну дошка, ставиться, як тапчанчик, а ті ж таки ноги ви ставляються у віконечко кабіни - і не то лежиш, не то летиш над землею, і Бог недалеко. У висоти - свої закони, і дуже жорсткі. Те, що тобі минає на землі, там, на крані, може вийти на трагедію. Тому правила техніки безпеки - святая святих. Але це чомусь пам’ятає лише кранівниця, а всі інші у вирі роботи забувають: то монтажники- висотники поспішали і неміцно закріпили 2 гайки із чотирьох, як встановлювали баласт, то спокусили кранівника, і він поніс вантаж над головами мулярів, то... “А тут щаблі обледінілі, вись, / Немов луску, з рук стріпую крижини. / Богам - комфорт, а нам, земним, - драбини...” І - відчайдушно: “А я... / З висотою, мов мишка з котом, / Граюсь...” Професіоналізм кранівника в тому, аби вчасно передбачити, скільки метрів нести вантаж, як повернути, а тоді плавно приземлити всі оті колони, регелі, панелі. Ще й точність потрібна неабияка. Гасло його, як у спортсмена - “вчасно, швидко, влучно. Робота без субот і неділь - графік, графік. Чи то мороз, чи серпнева спека. - Вам не страшно на тій висоті? - якось запитала Олену ведуча під час телеінтерв’ю. - Страшно. Але треба себе приводити до тями, бо інакше прощавай професія. А я її люблю. І кран свій люблю. Є такі кранівниці, що 2 роки на одному місці пропрацюють, а віника в кабіні не заведуть. Оленин кран - завжди мов світличка: і прибрано, і прикрашено, і важелі сама відрегулює, аби легко піддавалися руці, і прилади всі на місці - домагається від слюсарів. А працює ж по всьому місту. Тільки звикне до крана, а тут перекидають на іншу дільницю, бо виникла потреба. І починай усе спочатку. Іще, хіба, такий штрих до її портрета: з партії виключена задовго до перебудови - надто багато казала критичного, не змовчувала, партійному начальству не сподобалось. Не живе вона в рожевих окулярах і тепер, ріже правду-матінку в очі і не тільки у віршах. Не всі те сприймають адекватно. Та в Олени - своя логіка і гордість: “Майна! Віра!” - зростає будова! Та коробить це зверхнє: - Хто ти? - Кранівниця! Посада, панове,- Споглядати на Вас з висоти. Вона із двох половинок, із двох світів-усесвітів - матеріяльного, видимого (робочі зміни, хатня і громадська суєта) і з невидимого, де лиш магія Слова, енергія Слова, влада Слова. Якому з них належить
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
