Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
Ліда перенеслася у кращий світ, де немає ні болю, ні печалі. Усім, хто знав її зі Львова чи з Аргентини, залишиться у спогадах постаттю ви няткової краси, елегантною й усміхненою жінкою. Хочеться вірити, що у нашому народі такі жінки не переведуться. Вона залишила у глибокому смутку чоловіка Стефана, доню Орисю з чоловіком Дам’яном і дітьми Дам’яном і Стефою, сина Ярему з дру жиною Міртою і дочками Орисею і Наталкою. У 40-ий день її смерти була відправлена заупокійна Літургія у Катедрі Буенос-Айресу з участю членок і прапором СУА під проводом голови Христини Воловини-Липинської. Похована Лідія Тетяна Тау- ридзька на українському цвинтарі недалеко міста Буенос-Айресу в Монте-Ґранде. Ярослава Фаріон. Ляндсґут в Німеччині. Не зосереджуючись тільки на обов’язках дружини і матері Мирослава бере участь у таборовому житті. Вона працює в школі, в Пласті, в цей час закінчує курси медичних сестер і вивчає англійську мову. У 1949 р. родина емігрувала до Америки, спочатку зупинилася у Янґставні, потім переїхали до Клівленду. 1951 р. до Америки приїхали родичі Мирослави і сестрінок зі сиротинця Сестер Василіянок у Філядельфії - Олесь Богуш. Багато праці на новому місці, але Мирослава знову включається у громадське життя - працює в рідній школі, Пласт-прияті, Музичному інституті. Два роки пильнує свого першого внука Томика, пізніше вона завжди з приємністю згадувала той час. Згодом Мирослава вступає до 33-го Відділу СУА і бере активну участь в його діяльності. Обіймала різні посади - була головою Відділу, прото- колярною та кореспонденційною секретаркою, була членом Контрольної комісії та музейною референткою, у кожній ділянці до своїх обов’язків ставилася творчо і з почуттям відповідальности. Постійно дбала про поповнення крамнички Українського Музею в Нью-Йорку різними суве нірами і заохочувала до цього інших. Мирослава була глибоко віруючою, жер товною, мала шляхетну і погідну вдачу, любила людей. З нею завжди було легко і приємно працю вати, з розумінням і любов’ю ставилася до при роди, надзвичайно захоплювалася квітами. Час від часу писала вірші і читала їх у Відділі. За сумлінну і корисну працю в СУА Мирослава була відзначена грамотою Почесної членки 33-го Відділу. Членки 33-го Відділу ім. Лесі Українки ви словлюють глибоке співчуття чоловікові, дітям, онукам і родині з приводу невіджалуваної втрати близької людини. Нехай Американська земля буде для неї легкою, а грудочка рідної землі з України, вкладена в домовину Почесною членкою СУА Іриною Кашубинською, так і залишиться з бл. п. Мирославою назавжди. Ніна Сікора, пресова референтка Відділу. СПРОСТУВАННЯ У “Нашому Житті” за липень-серпень (стор. 27, права колонка) у некролозі Марти Василькевич слід читати: Вступила до СУА, Марійської дружини, допомагала в Українській Католицькій школі Непо рочного Зачаття. МИРОСЛАВА ГРАВЕЦЬ 28 травня відійшла у вічність членка 33-го Відділу СУА Мирослава Грабець. Народилася Мирослава 20 березня 1913 року в родині Жиг- мунта-Богдана та Марії Олексинів. У селі Дев’я- тир, де учителювали її батьки, Мирослава закін чила п’ять клясів, дальше навчання продовжувала у Львові. Прагнула осягнути в житті якнайбільше, тому і приділяла навчанню багато уваги. У 1933 р. закінчила Львівський Другий жіночий учитель ський семінар, брала лекції гри на скрипці, вивчала теорію співу у Вищому Музичному Інституті ім М. Лисенка. Додатково закінчила інформаційні курси жіночих робіт у Раві Руській і курси крою та шитгя в українській промисловій школі “Труд”. Під час навчання у Львові Мирослава познайомилася із студентом львівської Політехніки Романом Грабцем і 3 серпня 1937 р. вони одружилися. Молоде подружжя виїхало до Варшави, де інженер Роман отримав працю в електроінсталяційній фірмі. У Варшаві народилася доня Віра. Недовго тривав родинний затишок - почалася війна. Важке життя у збомбованій Варшаві змусило до переїзду в Грубешів на Холмщині, де чоловік отримав посаду керівника міської електростанції. У Грубешові народився син Юрій. Хвилі Другої світової війни зривають родину і з цього місця проживання та заносять до переселенчого табору
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
