Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
Ліда перенеслася у кращий світ, де немає ні болю, ні печалі. Усім, хто знав її зі Львова чи з Аргентини, залишиться у спогадах постаттю ви няткової краси, елегантною й усміхненою жінкою. Хочеться вірити, що у нашому народі такі жінки не переведуться. Вона залишила у глибокому смутку чоловіка Стефана, доню Орисю з чоловіком Дам’яном і дітьми Дам’яном і Стефою, сина Ярему з дру жиною Міртою і дочками Орисею і Наталкою. У 40-ий день її смерти була відправлена заупокійна Літургія у Катедрі Буенос-Айресу з участю членок і прапором СУА під проводом голови Христини Воловини-Липинської. Похована Лідія Тетяна Тау- ридзька на українському цвинтарі недалеко міста Буенос-Айресу в Монте-Ґранде. Ярослава Фаріон. Ляндсґут в Німеччині. Не зосереджуючись тільки на обов’язках дружини і матері Мирослава бере участь у таборовому житті. Вона працює в школі, в Пласті, в цей час закінчує курси медичних сестер і вивчає англійську мову. У 1949 р. родина емігрувала до Америки, спочатку зупинилася у Янґставні, потім переїхали до Клівленду. 1951 р. до Америки приїхали родичі Мирослави і сестрінок зі сиротинця Сестер Василіянок у Філядельфії - Олесь Богуш. Багато праці на новому місці, але Мирослава знову включається у громадське життя - працює в рідній школі, Пласт-прияті, Музичному інституті. Два роки пильнує свого першого внука Томика, пізніше вона завжди з приємністю згадувала той час. Згодом Мирослава вступає до 33-го Відділу СУА і бере активну участь в його діяльності. Обіймала різні посади - була головою Відділу, прото- колярною та кореспонденційною секретаркою, була членом Контрольної комісії та музейною референткою, у кожній ділянці до своїх обов’язків ставилася творчо і з почуттям відповідальности. Постійно дбала про поповнення крамнички Українського Музею в Нью-Йорку різними суве нірами і заохочувала до цього інших. Мирослава була глибоко віруючою, жер товною, мала шляхетну і погідну вдачу, любила людей. З нею завжди було легко і приємно працю вати, з розумінням і любов’ю ставилася до при роди, надзвичайно захоплювалася квітами. Час від часу писала вірші і читала їх у Відділі. За сумлінну і корисну працю в СУА Мирослава була відзначена грамотою Почесної членки 33-го Відділу. Членки 33-го Відділу ім. Лесі Українки ви словлюють глибоке співчуття чоловікові, дітям, онукам і родині з приводу невіджалуваної втрати близької людини. Нехай Американська земля буде для неї легкою, а грудочка рідної землі з України, вкладена в домовину Почесною членкою СУА Іриною Кашубинською, так і залишиться з бл. п. Мирославою назавжди. Ніна Сікора, пресова референтка Відділу. СПРОСТУВАННЯ У “Нашому Житті” за липень-серпень (стор. 27, права колонка) у некролозі Марти Василькевич слід читати: Вступила до СУА, Марійської дружини, допомагала в Українській Католицькій школі Непо рочного Зачаття. МИРОСЛАВА ГРАВЕЦЬ 28 травня відійшла у вічність членка 33-го Відділу СУА Мирослава Грабець. Народилася Мирослава 20 березня 1913 року в родині Жиг- мунта-Богдана та Марії Олексинів. У селі Дев’я- тир, де учителювали її батьки, Мирослава закін чила п’ять клясів, дальше навчання продовжувала у Львові. Прагнула осягнути в житті якнайбільше, тому і приділяла навчанню багато уваги. У 1933 р. закінчила Львівський Другий жіночий учитель ський семінар, брала лекції гри на скрипці, вивчала теорію співу у Вищому Музичному Інституті ім М. Лисенка. Додатково закінчила інформаційні курси жіночих робіт у Раві Руській і курси крою та шитгя в українській промисловій школі “Труд”. Під час навчання у Львові Мирослава познайомилася із студентом львівської Політехніки Романом Грабцем і 3 серпня 1937 р. вони одружилися. Молоде подружжя виїхало до Варшави, де інженер Роман отримав працю в електроінсталяційній фірмі. У Варшаві народилася доня Віра. Недовго тривав родинний затишок - почалася війна. Важке життя у збомбованій Варшаві змусило до переїзду в Грубешів на Холмщині, де чоловік отримав посаду керівника міської електростанції. У Грубешові народився син Юрій. Хвилі Другої світової війни зривають родину і з цього місця проживання та заносять до переселенчого табору
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
