Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
ВІДІЙШЛИ У ВІЧНІСТЬ ЛІДІЯ ТЕТЯНА ІЗ СТРОЦЬКИХ ТАУРИДЗЬКА З далекої Аргентини наспіла сумна вістка, що 23 грудня 2000 р. на 81 році життя попро щалася з цим світом мґр. Лідія Тетяна із роду Строцьких Тауридзька. Народилася 8 травня 1919 р. в селі Горожанна Мала біля Львова, де її батько о. Строцький був парохом. Покійна Ліда не змарнувала талантів, якими так щедро наділив її Всевишній. Життя її проходило у Львові спочатку в школі ім. Бориса Грінченка при соборі св. Юра, далі в гімназії сестер Василіянок, Університеті ім. Івана Франка аж до закінчення славістичних студій в Австрії, місті Ґраці. Уже в гімназії Лідія очолювала літературний гурток, була членкою Ма рійської Дружини, прихильницею студентського товариства “Обнова”, а у 1938 р. їздила на Като лицький Конгрес “Pax Romana” до Люблену в Югославії (тепер це столиця незалежної Словенії). 1941 р. працювала у секретаріяті Українського Уряду у Львові. Під час німецької окупації працювала в Українському Допомоговому Комітеті у відділі опіки над робітниками, вивезеними до Німеччини й Австрії. 1945 р. зустріла в Австрії, в Кляґенфурті, свого нареченого - старшину Дивізії Стефана Тауридзького, який щасливо повернувся з фронту. 1948 р. подружжя з дволітнім сином Яремою емі грує до Аргентини, де народжується донька Орися. Родина дуже скоро увійшла в громадське життя Буенос-Айресу, бо завдяки працьовитості чоловіка дуже скоро поборола початкові труднощі емігрант ської долі. Вони стали членами “Просвіти”, передплатниками газети “Українське слово”, . де довгі роки після виїзду до Франції редактора Люби Вітошинської Лідія Тауридзька редагувала жіночу сторінку. Була членкою СУА, обіймала різні посади, а секретарювала аж до часу поважної хвороби. 1977 р. була делегаткою на Конгресі СФУЖО в Канаді, де обрали її головою організації на Південну Америку. Для СУА написала п’єсу про Княгиню Ольгу - “Мудра володарка”, яка була видана і виставлялася у формі читаного театру. Лідія виголошувала доповіді на різні теми для жіночих товариств, за її ініціятивою і при співпраці пластунок СУА з великим успіхом влаштував два вечори показу українського історичного одягу в “Просвіті” та в Товаристві Відродження. Відновила обіт Марійської Дружини при церкві оо. Василіян, де в Управі була секретаркою. Дописувала до місячника о. Василіян “Життя”, не покидала педагогічної праці. Коли при Українській Католицькій Катедрі було відкрито гімназію, викладала українську культуру і літературу. У часі відвідування Аргентини патріярх Иосиф Сліпий відкрив філію Українського Католицького університету ім. Папи Климентія, а на викладача культури і літератури призначив Лідію Тауридзьку - вона отримала грамоту почесного професора. З нагоди 40-ліття існування “Просвіти” в Аргентині отримала грамоту почесної членки “Просвіти”, з нагоди 100-ліття поселення українців в Аргентині - грамоту за громадську працю від Державного комітету України у справах національностей та міграції, підписану головою Б. Свтухом. Була чотири роки головною виховницею СУМУ на оселі “Веселка” і в горах Барільоче, за що отримала особисту подяку від голови СУМУ О. Коваля, який відвідував Аргентину. У першу річницю проголошення незалежносте відвідала Україну, поклонилася могилам батьків, довго і цікаво описувала у своїх листах вражіння після довголітньої розлуки з рідною землею. Пережила у житті велику драму - смерть батька-священика, якого польські комуністи замордували у варвар ський спосіб 22 липня 1944 p., коли він повертався зі Львова до села Устя біля Миколаєва. Пе реживала розлуку з мамою, бо, здавалося, повернеться невдовзі. Довгі роки помагала родині, радо ділилася листами із залізної заслони, що не просто присилали їй, а окружними дорогами. Мужньо прийняла свою хворобу. У її ли стах відчувався справжній журналістичний хист, наприклад: “Перебуваю в передпокою вічності”, або її улюблена фраза: “Як много пройдено, а як мало зроблено”. Цю фразу просила написати на її могилі. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
