Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40-41
42-43
44
ж були запрошені на вечерю до Блавацьких. І тут Сосюра дістав приступ епілепсії - ніхто не знав, що він не може вживати алькоголь. Ми тільки недавно прочитали, що могло бути причиною цього - колись у тюрмі поет був відданий на поталу щурам і вони пообгризали у нього пальці на ногах. Невдовзі таке саме пережила і Леся Бла- вацька. Недавно я друкувала її спогади. Вона просила зробити тільки два примірники - для себе і для дочки. Всі ці спомини варті видання, широкої публікації, але особливо страшні мені здаються спомини з тюрми на Лонцького у Львові. Ми знаємо про тисячі загинулих тут, але мало про знущання над живими. У морозну зиму Лесю посадили у підземелля в “одиночку” - маленьку камеру, де підлогою була крижана вода, лід, а на ній тільки вузенька дощечка. Тут вона пробула три доби серед щурів. Від них її врятували помиї, які дістала на другий день. Звідсіля її виводили вночі на допити в НКВД недалеко, десь біля 15 хвилин ходу, але наказували іти босою по снігу. Ноги почорніли, а покликаний нарешті лікар сказав: ’’Пусть подихаєт!”. Врятувала Лесю дівчина селянка, яка зібрала часник від жінок з цілої великої камери (куди перевели “подихати” “ворога народу”) і завинула його ганчірками у рани на ногах. Боліло страшно, але допомогло. Леся після того дала обіт, що як ще колись вийде на волю, ніколи вже не буде танцювати, а це було її найбільшою радістю. Повели нарешті Лесю на допит до самого начальника НКВД. Але тут їй допомогла мовчати приголомшуюча трагічна несподіванка: кабінет був облаштований меблями її вуйка, отже й його заарештовано. А в самій тюрмі вона мала дві зустрічі: раз привели до камери її маму. Мати передала Лесі обручку - може придастся, і цей перстень протрівав аж до волі, на великому пальці ноги, обкрученій брудною ганчіркою (ніхто не хотів її здіймати), але сам палець до сьогодні викривлений. Друга зустріч була з вчителькою арфи, яку також заарештували. Очевидно, що обидві не призналися до знайомства. Та все ж Леся дізналася, що арфістку скоро випустили, коли вона тільки підписала розвід з дипломатом, за якого “необачно” вийшла заміж. Від минулого перекидається арка до пізніших часів, нічого не пропадає. На жаль, і лихе. На Лонцького Лесю допитував слідчий, який давав підписувати чистий аркуш паперу. Хто не погоджувався був битий гумовим шлангом - наслідком цього були “відбиті” нирки, або смерть. Коли Леся вже повернулася з заслання, потрібні були свідки її перебування в тюрмі. Вона назвала того слідчого, а їй відповіли, що він вже у них не працює, є лейтенантом у 10-му відділенні міліції! Отже - продовжував свою роботу у 1960-ті роки. Ще один момент мене особливо вразив у спогадах Лесі Блавацької, які є справжньою тра гічною епопеєю. Це зустріч в Гулазі з її семи річною дочкою, яка народилася в тюрмі. Дів чинка нізащо не хотіла признати матір, з якою її розлучили після народження. Вона довго і роз пачливо плакала за вихователькою дитячого будинку. Та я не вперше переконуюся, що за страждання (та й за все) є нагорода ще в цьому житті. Тому, що не знаю іншої дочки, яка б любила свою маму так, як ця Віра. І передала цю любов онукові. Нарешті для цілої родини настали ясніші дні, веселіші часи. Я познайомилася з Лесею Блавацькою, коли вона запросила мене написати книжку про її славну кузинку Іру Маланюк. Склалося так, що замість на три місяці, я змогла приїхати до неї до Австрії тільки на три тижні. І тут Леся Блавацька виступила ще в іншій ролі. Вона не тільки господарювала, варила, але щоб прискорити мою роботу, допомагала шукати матеріяли. Працю вдалося впору закінчити. Крім працьовитості, точності та енергії, Леся має ще одну неоціниму рису - велике терпіння, безконфліктність натури. Вона вміє вносити згоду між людей. А це неоціниме - як у щоденному житті, так і в громадській роботі. Леся Блавацька постійно в дії. Крім товариств, комітетів, організаторської праці, вона постійно їздить з нагоди різних патріотичних заходів: до Крутів, Базару, на встановлення пам’ятника українським жертвам у Кракові, де взагалі без її організаційної допомоги рідко обходиться якась важлива подія. А все це вона робить без розголосу, непомітно. їздила також у святі місця - до Люрду, на 400-річчя Берестейської унії до Риму. Мріяла про святу землю - але це вже виходить за її фінансові можливості. Подивугідною є її актив ність - бо ж у цьому віці та після лягерів не можна бути здоровою. Люблю з нею зустріча Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40-41 
42-43 
44 
